Виплата 10 зарплат при звільненні військових: хто має право

Як виникає сума у десять місячних забезпечень

Сума у розмірі десяти грошових забезпечень з’являється виключно у разі наявності двадцяти повних календарних років вислуги при застосуванні базової розрахункової ставки п’ятдесят відсотків за кожний відслужений рік. Жодного окремого окремого платежу під назвою «десять окладів» законодавство не передбачає.

Для обчислення допомоги береться проста формула: половина щомісячного забезпечення множиться на кількість повних відслужених років. Якщо військовослужбовець прослужив десять років, він отримає еквівалент п’яти місячних забезпечень, за п’ятнадцять років нараховують сім з половиною виплат, а за тридцять років вислуги виплата сягає п’ятнадцяти щомісячних сум.

Вирішальне значення має саме календарний підрахунок часу служби. Пільгова вислуга, коли період участі в бойових діях зараховується з розрахунку місяць за три, діє виключно для призначення пенсії, тоді як для одноразової вихідної допомоги беруться лише фактичні календарні роки.

Залежність розміру допомоги від календарних років

Закон враховує лише повні роки, тому округлення у більший бік не відбувається. Якщо військовий має дев’ять років і одинадцять місяців вислуги, право на допомогу за підставами, де діє обов’язковий десятирічний ценз, взагалі не виникає.

У разі повторного звільнення зі служби кошти нараховують лише за період з дня останнього зарахування, оскільки за попередні роки виплата вже проводилася раніше.

Порівняльна таблиця виплат за різної вислуги

Щоб наочно оцінити обсяг нарахувань за ставкою 50% від місячного забезпечення, варто зіставити тривалість календарної служби:

Така градація чітко показує, що цифра у 10 виплат є індивідуальним наслідком тривалості служби, а не фіксованою сумою для кожного бійця.

Коли застосовується виплата п’ятдесят відсотків за рік

Ставка п’ятдесят відсотків за кожен календарний рік призначається військовослужбовцям за контрактом лише за чітко визначеним переліком пільгових та нейтральних підстав звільнення. Основною умовою для більшості таких підстав залишається наявність не менше десяти років вислуги.

Винятком із правила про десятирічний стаж є звільнення за станом здоров’я чи після повернення з полону: за цими підставами виплата 50% нараховується за кожен повний відслужений рік навіть тоді, коли загальний строк служби склав лише один чи два роки. У решті випадків, зокрема при досягненні граничного віку, завершенні строку дії контракту чи скороченні штатів, вимога десятирічного стажу є непохитною.

Офіційні роз’яснення щодо застосування цієї норми детально викладені на урядових ресурсах, зокрема на це звертає увагу Роз’яснення Міністерства оборони України: Одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби, де підкреслено необхідність суворого дотримання статті 15 профільного закону.

Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»: «Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров’я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв’язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту... виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 років і більше.»

Таким чином, формула 50% напряму прив’язана до формулювання підстави звільнення у наказі командира частини.

Підстави для отримання повної ставки допомоги

Право на виплату половини місячного забезпечення за кожен рік вислуги мають військові, які звільняються за такими критеріями:

• Стан здоров’я. Висновок військово-лікарської комісії про непридатність дає право на 50% за кожен повний рік без вимоги десятирічного стажу.
• Граничний вік служби. Звільнення після досягнення встановленого граничного віку за наявності вислуги від 10 років.
• Закінчення контракту. Припинення служби після вичерпання строку дії контракту за наявності щонайменше 10 календарних років служби.
• Організаційні заходи. Скорочення штатної посади або розформування підрозділу за наявності вислуги не менше 10 років.

Якщо ви прагнете дізнатися більше про нюанси медичного звільнення, перегляньте детальні виплати при звільненні за станом здоров’я у нашому окремому матеріалі.

Судовий контроль за підставами виплати

Коли військова частина невірно трактує формулювання наказу або ігнорує підстави для нарахування повної ставки, захищати виплату доводиться через суд. Ми неодноразово супроводжували клієнтів у спорах з командуванням, зокрема захистивши справу про звільнення з військової служби за контрактом, де частину зобов’язали провести належні нарахування.

Касаційний адміністративний суд у постанові від 30.05.2024 у справі № 520/3474/23 окремо наголосив, що командування зобов’язане суворо дотримуватися встановлених законом критеріїв визначення розміру допомоги залежно від формулювання наказу про звільнення.

Правила нарахування двадцяти п’яти відсотків за рік

Знижена ставка у розмірі двадцяти п’яти відсотків грошового забезпечення за кожний календарний рік служби застосовується до військових, які звільняються за власним бажанням або за сімейними обставинами. При цьому закон встановлює непохитну вимогу щодо наявності щонайменше десяти повних календарних років вислуги.

Якщо боєць прослужив двадцять років і звільняється через сімейні причини, він отримає не десять, а лише п’ять місячних грошових забезпечень (25% помножені на 20 років дають 500%). Якщо ж контрактник за такими ж обставинами звільняється за наявності, наприклад, восьми років вислуги, вихідна допомога взагалі не виплачується.

В нашій практиці був випадок, коли військовослужбовець звільнявся після дев’яти з половиною років служби за сімейними обставинами та розраховував на суттєву вихідну допомогу. Фінансова служба частини правомірно відмовила у виплаті, оскільки ценз у 10 років не було досягнуто, а округлювати неповний рік закон прямо забороняє.

Вимоги до стажу при звільненні за власним бажанням

Головним критерієм для ставки 25% є одночасне дотримання двох юридичних умов:

• Наявність спеціальної підстави. Звільнення відбувається за власним бажанням під час дії миру або через сімейні обставини в період воєнного стану.
• Мінімальний стаж служби. Календарна вислуга повинна становити рівно 10 повних років або більше на момент видання наказу.

У подібних ситуаціях наші фахівці успішно відстоювали права військових, як підтверджує виграна бюро схожу справу про звільнення з військової служби через підтвердження сімейних обставин.

Подальші соціальні гарантії після звільнення

Якщо військовослужбовець не набув необхідної вислуги для одноразової допомоги при звільненні, він зберігає право на загальні соціальні механізми підтримки ветеранів. Зокрема, після демобілізації можна оформити допомога по безробіттю після звільнення військовослужбовця через центри зайнятості.

Таким чином, втрата права на вихідну допомогу через брак стажу не позбавляє бійця інших гарантованих виплат цивільного сектору.

Спеціальний розрахунок виплат для мобілізованих бійців

Для військовослужбовців, призваних за мобілізацією або з числа резервістів в особливий період, річна формула п’ятдесят або двадцять п’ять відсотків не діє. Їхні виплати регулюються спеціальним порядком, який передбачає помісячне, а не щорічне нарахування коштів.

Відповідно до постанови Уряду, мобілізованим виплачується чотири відсотки місячного забезпечення за кожен повний місяць проходження служби, але не менше двадцяти п’яти відсотків місячного забезпечення загалом. Ця норма застосовується незалежно від того, чи звільняється боєць за станом здоров’я, віком або через сімейні обставини.

Через цю відмінність мобілізований боєць, який прослужив, наприклад, рівно два роки (двадцять чотири повні місяці), отримає допомогу в розмірі дев’яносто шість відсотків місячного забезпечення (4% помножені на 24 місяці), а не дві повні виплати, як часто помилково очікують.

Згідно з п. 1 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460: «Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом у зв’язку з мобілізацією, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період та звільняються із служби... виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.»

Тому переносити контрактні правила та очікувати десять виплат мобілізованим без відповідної багаторічної кадрової служби юридично безпідставно.

Помісячний принцип обрахунку для мобілізованих

Розрахунок за постановою № 460 має кілька характерних особливостей:

• Точний облік місяців. До уваги беруться лише повні календарні місяці. Дні понад повний місяць до розрахунку не додаються.
• Гарантований мінімум. Навіть якщо служба тривала лише один-два місяці, виплата не може бути меншою за 25% місячного забезпечення.
• Універсальність підстав. Допомога виплачується за будь-яких законних підстав звільнення, окрім випадків скоєння злочину чи дисциплінарних стягнень.

Цей підхід забезпечує фінансову компенсацію бійцям пропорційно до фактичного часу перебування у строю під час воєнного стану.

Типові помилки при розрахунку служби мобілізованих

Найпоширеніша помилка полягає у спробі застосувати правила для контрактників до мобілізованих осіб, які мали попередню службу в минулі роки. Попередня служба за контрактом не сумується з періодом мобілізації, якщо за неї вже виплачувалася вихідна допомога під час минулого звільнення.

Фінансова служба зобов’язана чітко розмежовувати періоди кадрової служби та служби за призовом, нараховуючи виплату виключно за час останнього призову.

Зразок рапорту на виплату одноразової грошової допомоги

Які доходи входять до бази нарахування допомоги

Базою для нарахування допомоги є виключно постійне місячне грошове забезпечення за останньою займаною штатною посадою на день звільнення. До розрахунку входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячна надбавка за вислугу років та регулярні надбавки за особливості проходження служби.

Поширена ілюзія про нарахування вихідної допомоги від повного фронтового доходу (сто чи більше тисяч гривень) не відповідає закону. Додаткова грошова винагорода за участь у бойових діях відповідно до постанови Уряду № 168 є тимчасовою виплатою і не включається до розрахункової бази допомоги.

Якщо місячне постійне забезпечення за посадою становить тридцять тисяч гривень, то при двадцяти роках служби боєць отримає триста тисяч гривень вихідної допомоги, навіть якщо фактично на фронті його щомісячний дохід разом із бойовими перевищував сто тридцять тисяч гривень.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у справі № 240/12225/23 від 06.12.2024 зазначив: «Обчислення одноразової грошової допомоги при звільненні здійснюється виключно з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів забезпечення постійного характеру за останньою займаною посадою.»

Суд чітко розмежував постійні складові грошового забезпечення від тимчасових воєнних виплат та бойових винагород.

Складові забезпечення для визначення розміру допомоги

До офіційної розрахункової бази допомоги належать такі постійні виплати:

• Посадовий оклад. Базовий оклад за займаною штатною посадою на день видання наказу про звільнення.
• Оклад за званням. Нарахування відповідно до присвоєного військового звання.
• Надбавка за вислугу. Відсоткова щомісячна доплата за загальний час служби.
• Регулярні надбавки. Щомісячні виплати за режим секретності, класну кваліфікацію чи особливі умови служби.

Виключення будь-якої з цих регулярних складових фінансовою службою є протиправним звуженням прав військовослужбовця.

Виплати які заборонено включати до розрахунку

До бази розрахунку вихідної допомоги категорично не зараховуються такі категорії нарахувань:

• Бойова винагорода. Доплати у розмірі тридцяти, п’ятдесяти чи ста тисяч гривень за виконання завдань під час воєнного стану.
• Одноразові премії. Святкові, відомчі заохочення або разові грошові винагороди.
• Інші види допомог. Раніше виплачена матеріальна допомога на оздоровлення чи вирішення соціально-побутових питань.

Усі ці виплати мають окреме цільове призначення і не впливають на розмір одноразової допомоги при звільненні.

Коли одноразову виплату військовому не нараховують

Одноразова вихідна допомога повністю анулюється, якщо військовослужбовець звільняється зі служби за негативними підставами, пов’язаними з дисциплінарними стягненнями або вчиненням правопорушень. У таких випадках ні стаж служби, ні бойові заслуги не повертають права на виплату.

Закон прямо забороняє нарахування коштів особам, звільненим у зв’язку зі службовою невідповідністю, систематичним невиконанням умов контракту або позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку. Фінансова служба не має права здійснювати нарахування навіть за наявності двадцяти років попередньої бездоганної служби.

Крім того, виплата блокується, якщо звільнення стало наслідком набрання законної сили вироком суду за кримінальне правопорушення або вчинення військового адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією.

Перелік негативних підстав для позбавлення допомоги

Законодавством визначено такі основні підстави, які повністю позбавляють військового права на вихідну допомогу:

• Службова невідповідність. Звільнення на підставі рішення атестаційної комісії щодо нездатності виконувати посадові обов’язки.
• Систематичні дисциплінарні проступки. Розірвання контракту за неодноразові порушення статутів і військової дисципліни.
• Судовий вирок. Засудження до позбавлення або обмеження волі, а також позбавлення військового звання за вироком суду.
• Військові правопорушення. Накладення судом стягнення за грубі адміністративні або корупційні правопорушення.

Якщо командування намагається підвести законне звільнення під дисциплінарну статтю без належного службового розслідування, такий наказ слід терміново оскаржувати до суду.

Порядок дій у разі безпідставної відмови

Якщо військова частина відмовляє у виплаті через формальні помилки в документах або занижує розмір допомоги, військовослужбовець має право вимагати перерахунку. Для цього подається офіційна заява до командування або до правонаступника ліквідованої частини.

У разі ігнорування законних вимог єдиним ефективним інструментом захисту прав стає позов до окружного адміністративного суду.

Прочитати на: мовою