Обов’язок батьків утримувати дитину та його виконання

Законодавчий обов’язок батьків утримувати дитину є безумовним і триває до досягнення нею повноліття. Це означає, що матір та батько зобов’язані забезпечувати матеріальні потреби сина чи доньки незалежно від перебування у шлюбі або спільного проживання. Ігнорування цієї вимоги призводить до жорстких наслідків, включаючи арешт майна, заборону виїзду за кордон та навіть кримінальну відповідальність.

У юридичній практиці часто виникають суперечки щодо форми та розміру матеріального забезпечення. Батьки можуть домовитися про виплати добровільно або вирішити питання примусово через суд. Крім того, обов’язок утримання не обмежується лише щомісячними платежами — він включає також участь у додаткових витратах на лікування чи розвиток дитини.

Обов’язок батьків утримувати дитину за законом

Згідно з українським законодавством, обов’язок батьків утримувати дитину є конституційною нормою та базовим принципом сімейного права. Цей обов’язок покладається на матір та батька рівною мірою і не залежить від того, чи проживають вони разом із дитиною, чи перебувають у зареєстрованому шлюбі, чи розлучені.

Цей обов’язок закріплений на найвищому державному рівні:

Згідно з ч. 2 ст. 51 Конституції України: «Батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.»

Також це дублюється в сімейному законодавстві:

Згідно з ч. 1 ст. 180 Сімейного кодексу України: «Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.»

Навіть у разі позбавлення батьківських прав цей обов’язок не зникає. Якщо особа втрачає право на виховання дитини через неправомірну поведінку, її фінансові зобов’язання перед нею залишаються в повному обсязі. На практиці позбавлення батьківських прав не звільняє від обов’язку утримувати дитину, і суд призначає аліменти одночасно з ухваленням такого рішення.

У практиці нашого бюро був випадок, коли чоловік, якого позбавили батьківських прав через жорстоке поводження, вважав, що він більше не зобов’язаний платити кошти на утримання дитини. Проте суд чітко роз’яснив, що втрата немайнових прав не скасовує матеріального обов’язку, і стягнув з нього аліменти.

Однак існують винятки, коли обов’язок біологічних батьків може припинитися. Це відбувається у випадку усиновлення дитини іншою особою.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у справі № 522/5039/21 від 30.08.2022 зазначив: «сімейне законодавство України не передбачає обов`язку батька за походженням (біологічного батька), чия дитина була усиновлена іншим чоловіком, утримувати таку дитину до досягнення нею повноліття, оскільки внаслідок усиновлення виникають нові взаємні права та обов'язки між усиновлювачем та дитиною.»

Усиновлення дитини іншим чоловіком повністю припиняє обов’язок біологічного батька сплачувати аліменти.

Водночас, якщо дитина проживає з вітчимом, який її повністю забезпечує, але офіційного усиновлення не відбулося, біологічний батько все одно зобов’язаний платити аліменти. Наш клієнт зіткнувся з ситуацією, коли колишній чоловік його дружини заявив, що оскільки вітчим купує дитині дорогі речі та оплачує приватну школу, то він звільнений від виплат. Суд став на бік матері, наголосивши, що обов’язок біологічного батька є першочерговим.

Добровільні способи виконання обов’язку з утримання

Закон дозволяє батькам самостійно визначати способи виконання обов’язку з утримання дитини за взаємною згодою. Найкращим варіантом є мирне врегулювання цього питання без звернення до судових інстанцій, що дозволяє зберегти нормальні стосунки та уникнути тривалих процедур.

Заява за місцем роботи

Один із батьків може подати письмову заяву за місцем своєї роботи, отримання пенсії чи стипендії про відрахування аліментів із його доходів. У заяві зазначається конкретний розмір (відсоток або фіксована сума) та строк виплат. Бухгалтерія підприємства зобов’язана здійснювати такі відрахування автоматично та перераховувати їх отримувачу.

Нотаріальний договір між батьками

Більш надійним інструментом є письмовий договір про сплату аліментів, який обов’язково посвідчується нотаріально. У ньому сторони детально прописують розмір, строки та порядок виплати коштів.

Ми стикалися з ситуацією, коли після розлучення батько добровільно погодився платити кошти та підписав аліментний договір, але через пів року припинив виплати. Мати вважала, що тепер доведеться витратити місяці на судові тяганини. Проте, оскільки договір був нотаріальним, вона звернулася до нотаріуса, який вчинив виконавчий напис. Державний виконавець розпочав примусове стягнення без жодного судового засідання.

Примусове стягнення аліментів на утримання дитини

Якщо батькам не вдається досягти згоди добровільно, кошти на утримання дитини стягуються в судовому порядку. Звернутися до суду має право той із батьків, з ким фактично проживає дитина, при цьому законодавство передбачає два основні формати розгляду таких справ.

Згідно з ч. 2 ст. 181 Сімейного кодексу України: «Способи виконання обов'язку батьків утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) стягуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі...»

Спрощене наказне провадження в суді

Це найшвидший спосіб отримати рішення. Суд видає судовий наказ без виклику сторін та проведення засідань протягом кількох днів. У такому порядку можна стягнути аліменти у межах встановлених законом лімітів (наприклад, 1/4 доходу на одну дитину). Наші юристи успішно реалізували стягнення аліментів на дитину через судовий наказ, що дозволило клієнту отримати виконавчий документ у найкоротші строки.

Позовне провадження та його особливості

Якщо потрібно стягнути аліменти у більшому розмірі, визначити додаткові виплати або якщо платник має нестабільний дохід, справа розглядається у порядку позовного провадження. Тут суд детально вивчає матеріальний стан обох сторін. Для отримання позитивного результату важливо знати детальний алгоритм стягнення аліментів через суд, який включає підготовку доказової бази та участь у судових засіданнях.

Наприклад, у нашій практиці було стягнення аліментів з військовослужбовця на дитину та дружину. Ми змогли довести у судовому порядку необхідність стягнення 1/4 частини доходів на дитину та додатково 1/6 частини на утримання матері з усього грошового забезпечення військового.

Участь батьків у додаткових витратах

Обов’язок утримувати дитину не обмежується лише сплатою щомісячних аліментів, оскільки у житті дитини можуть виникати особливі обставини, які потребують додаткових фінансових вкладень. Закон зобов’язує обох батьків брати участь у таких витратах незалежно від того, чи сплачуються аліменти взагалі.

Згідно з ч. 1 ст. 185 Сімейного кодексу України: «Той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також тот з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).»

Однак не будь-які витрати можна віднести до додаткових. Судова практика чітко розмежовує звичайне утримання та особливі обставини.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у справі № 520/12681/17 від 12.03.2020 зазначив: «додаткові витрати на дитину (стаття 185 СК України) мають бути викликані виключно особливими обставинами (хворобою, розвитком здібностей тощо). Витрати на придбання побутових речей або гаджетів, зокрема планшета, не належать до додаткових витрат, оскільки вони охоплюються звичайним утриманням дитини, яке фінансується за рахунок аліментів.»

Купівля гаджетів та повсякденних речей не вважається додатковими витратами і покривається аліментами.

У нашій практиці ми мали справу, коли батько передав сину квартиру в рахунок аліментів. Але через два роки дитині знадобилася дорога операція. Батько відмовився допомогти, мотивуючи це тим, що його аліментні зобов’язання припинені. Суд зобов’язав його сплатити половину вартості лікування, оскільки передача нерухомості не звільняє від обов’язку участі у додаткових витратах, викликаних хворобою.

Припинення права на аліменти через нерухомість

Законодавство передбачає альтернативний спосіб виконання обов’язку з утримання дитини шляхом передачі у її власність нерухомого майна. Це дозволяє повністю припинити щомісячні аліментні зобов’язання з боку того з батьків, хто проживає окремо, забезпечивши дитину житлом або земельною ділянкою на майбутнє.

Згідно з ч. 1 ст. 190 Сімейного кодексу України: «Той із батьків, з яким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно...»

Проста передача нерухомості дитині без дотримання спеціальної процедури не звільняє від аліментів. Це підтверджує судова практика.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у справі № 712/4702/19 від 27.05.2020 зазначив: «добровільне надання матеріальної допомоги або передача малолітній дитині права власності на нерухоме майно не звільняє батька від обов’язку її утримувати, якщо відсутні докази того, що така передача була здійснена саме в рахунок аліментних платежів або з метою припинення права на аліменти шляхом укладення договору, передбаченого статтею 190 Сімейного кодексу України.»

Проста передача квартири дитині без спеціального договору за статтею 190 СК не звільняє від аліментів.

Існують важливі процедурні нюанси, які необхідно врахувати перед укладенням такого договору:

• Попередній дозвіл. Договір про припинення права на аліменти в обмін на передачу нерухомості неможливо укласти без офіційного попереднього дозволу органу опіки та піклування. Нотаріус відмовить у посвідченні правочину без цього документа.
• Власність дитини. Нерухомість стає особистою власністю дитини (або спільною частковою з тим із батьків, з ким вона живе).
• Заборона відчуження. Продати чи обміняти це майно до досягнення дитиною 18 років без згоди органу опіки зазвичай заборонено.

Обмеження та наслідки для боржників

Ухилення від обов’язку утримувати дитину тягне за собою серйозні правові наслідки та примусові заходи з боку державного чи приватного виконавця. Законодавство України побудовано так, щоб максимально захистити інтереси дитини та зробити невиплату аліментів вкрай невигідною для боржника.

Цивільна відповідальність та пеня

У разі виникнення заборгованості з вини платника, одержувач має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, але не більше 100% заборгованості. Крім того, за тривалу несплату виконавець накладає штрафи: 20% за борг понад 1 рік, 30% — понад 2 роки, та 50% — понад 3 роки.

Адміністративні стягнення та тимчасові обмеження

Якщо борг перевищує суму платежів за 6 місяців, боржника може бути притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді суспільно корисних робіт. Крім того, за наявності боргу понад 4 місяці (або 3 місяці для дітей з інвалідністю чи тяжкими хворобами), виконавець виносить постанови про обмеження прав боржника.

Згідно з ч. 9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження»: «За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір яка перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови: про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України; у праві керування транспортними засобами; у праві користування зброєю; у праві полювання...»

Ці обмеження діють до повного погашення заборгованості з аліментів.

На практиці ми стикалися з випадком, коли боржник накопичив борг за 6 місяців, але придбав дорогу путівку на відпочинок. Під час проходження прикордонного контролю його не випустили з країни. Чоловіку довелося терміново сплатити весь борг разом із нарахованою виконавцем пенею та штрафом, щоб його виключили з реєстру заборони виїзду.

Кримінальна відповідальність за злісне ухилення

Якщо заборгованість перевищує суму платежів за 3 місяці, а боржник приховує доходи, змінює місце проживання чи роботи без повідомлення виконавця, це вважається злісним ухиленням. У такому разі виконавець роз’яснює право звернутися до поліції для порушення кримінальної справи за статтею 164 Кримінального кодексу України, яка передбачає покарання аж до обмеження волі.

Стягнення аліментів у разі виїзду за кордон

Виїзд платника аліментів за межі України або його постійне проживання в іншій державі не звільняє від обов’язку утримувати дитину. Процедура стягнення коштів у таких випадках залежить від наявності міжнародних договорів про правову допомогу між Україною та відповідною країною.

Виїзд платника аліментів без рішення суду

Якщо особа виїжджає на постійне проживання до країни, з якою Україна не має договору про правову допомогу, вона зобов’язана виконати аліментні зобов’язання до повноліття дитини наперед. Це оформлюється договором між батьками або договором про передачу нерухомості.

У нашій практиці був випадок, коли батько дитини вирішив виїхати до США на постійне проживання. Мати побоювалася, що стягнути кошти буде неможливо. Однак перед виїздом міграційна служба затребувала підтвердження врегулювання аліментів. Батько уклав з матір’ю договір про сплату всієї суми аліментів наперед до повноліття дитини, що повністю захистило інтереси дитини.

Виїзд за кордон за наявності рішення суду

Якщо рішення суду вже є, але боржник виїхав за кордон і не платить, стягнення здійснюється за міжнародними конвенціями. Україна є учасницею Конвенції про стягнення аліментів за кордоном, що дозволяє звертатися до іноземних органів влади.

Наприклад, коли батько дитини тривалий час мешкав у Польщі та ігнорував матеріальні потреби дитини, мати звернулася до територіального органу Міністерства юстиції України. Було підготовлено клопотання про визнання та виконання рішення українського суду в Польщі, після чого польські органи розпочали примусове стягнення з його доходів за кордоном.

Судова практика щодо обов’язку утримання дітей

Судові спори щодо утримання дітей часто потребують детального аналізу обставин справи, оскільки кожна ситуація має свої особливості. Верховний Суд регулярно формує важливі правові позиції, які допомагають судам нижчих інстанцій правильно вирішувати такі конфлікти.

Особливу увагу суди приділяють матеріальному стану дитини та її потребам:

• Навчання повнолітніх. Обов’язок утримувати дитину після 18 років виникає лише у разі її навчання (до 23 років) та за умови фінансової спроможності батьків. Аліменти сплачуються лише під час фактичного навчання — у разі академвідпустки чи відрахування виплати зупиняються, але канікули їх не переривають. У нашому кейсі, коли студентка вступила до вишу, а батько припинив платити, суд призначил утримання до закінчення навчання, врахувавши стабільний заробіток батька.
• Звільнення від сплати. Батьки можуть бути звільнені від утримання, якщо дохід дитини повністю забезпечує її потреби. Ми мали справу, коли 16-річний блогер почав заробляти більше за батьків. Суд звільнив батька від аліментів, оскільки дитина була повністю фінансово незалежною.
• Непрацездатні повнолітні. Утримання непрацездатних дорослих дітей можливе лише тоді, коли вони дійсно потребують фінансової допомоги, а батьки об’єктивно мають можливість її надати.

Верховний Суд у своїх постановах також визначив кілька важливих правил:

1. Право дитини на самостійне звернення. Відповідно до Постанови Верховного Суду у справі № 707/1319/22 від 23 серпня 2023 року, дитина, яка досягла 14 років, має право самостійно звернутися до суду за захистом своїх прав, зокрема з позовом про стягнення аліментів, без залучення батьків як представників.
2. Спадщина не є доходом для аліментів. У Постанові Верховного Суду у справі № 682/1277/20 від 15 червня 2022 року зазначено, що отримання майна (наприклад, земельних ділянок) у спадщину не є доходом, з якого можна стягувати аліменти, якщо немає доказів отримання регулярного прибутку від цього майна.
3. Зміна обставин та проживання дитини. У Постанові Верховного Суду у справі № 520/21069/18 від 03 лютого 2021 року наголошено, що аліменти покликані забезпечувати дитину, тому вони стягуються на користь того з батьків, з ким вона фактично проживає. Якщо дитина переїхала жити до батька, він має право звернутися до суду про припинення стягнення з нього аліментів та стягнути їх з матері.