Порядок надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі

Медична допомога засудженим до позбавлення волі є одним із найбільш проблемних та водночас критично важливих питань у пенітенціарній системі України. Перебування за ґратами не позбавляє людину базового права на якісне лікування та збереження життя.

Родичі та самі ув’язнені часто стикаються з бездіяльністю медичних частин, приховуванням травм або безпідставними відмовами у госпіталізації. Для ефективного захисту здоров’я близької людини необхідно чітко знати свої права та діючі алгоритми залучення цивільних лікарів.

Права засуджених у сфері охорони здоров’я

Права засуджених на охорону здоров’я гарантуються Конституцією України та чинним законодавством на рівні з іншими громадянами. Відбування покарання в пенітенціарних установах не позбавляє особу права на медичне забезпечення, не звужує та не обмежує її законних інтересів.

Кожна людина має невід’ємне право на життя, і держава зобов’язана його захищати. Це правило поширюється й на осіб, які перебувають у місцях несвободи, де за їхню безпеку та здоров’я безпосередньо відповідає адміністрація установи.

Право на вибір лікаря та інформацію

Кожен засуджений має право на вибір лікаря, отримання повної інформації про стан свого здоров’я та методи лікування. Це також включає право на відмову від медичного втручання, якщо це не шкодить інтересам суспільства. Усі ці права є невід’ємною частиною загальних права пацієнта в Україні.

Гарантії конфіденційності в пенітенціарних установах

Конфіденційність медичних даних є критично важливою в місцях позбавлення волі. Під час обов’язкового щорічного медичного огляду лікарі не мають права залучати інших засуджених як помічників чи санітарів. Доступ сторонніх засуджених до медичних карток чи конфіденційної інформації про стан здоров’я пацієнтів суворо заборонений законом.

Залучення інших засуджених до роботи в медичній частині часто призводить до витоку конфіденційної медичної інформації. Родичі мають право офіційно вимагати недопущення сторонніх осіб до роботи з медичними картками.

Заклади охорони здоров’я ДКВС та їхні функції

Заклади охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України (ДКВС) забезпечують надання первинної, спеціалізованої та паліативної медичної допомоги. До цієї структури входять спеціалізовані туберкульозні, дерматовенерологічні та психіатричні лікарні, багатопрофільні стаціонари, а також амбулаторії та медичні частини безпосередньо в установах виконання покарань.

Головне завдання цих підрозділів — проведення профілактичних оглядів, лікування виявлених хвороб та надання невідкладної допомоги. Усі заклади мають бути забезпечені необхідними медикаментами за рахунок державного бюджету.

Спеціалізовані лікарні та медичні частини

У медичних частинах колоній організовується цілодобове чергування медичних працівників для надання допомоги при невідкладних станах. Окрім лікування, ці заклади проводять протиепідемічні заходи та санітарний нагляд.

Невідкладні стани та лікування поза колонією

Якщо засуджений потребує екстреної допомоги (наприклад, при внутрішній кровотечі), а в медичній частині немає необхідного обладнання, його негайно госпіталізують до найближчого цивільного закладу. Якщо лікування засудженого проводиться у цивільному медичному закладі за його власні кошти, витрати на медичні послуги покриває сам засуджений чи його родина, проте забезпечення охорони та ескортування (конвоювання) здійснюється виключно за рахунок сил ДКВС безкоштовно.

Як засудженому скористатися правом на вибір лікаря

Вибір лікаря засудженим здійснюється шляхом подання письмової заяви на ім’я керівника установи виконання покарань. Закон дозволяє залучати приватних спеціалістів та проходити лікування в платних клініках за рахунок власних коштів або коштів родичів.

Для розуміння стандартів захисту прав та належного оформлення матеріалів, навіть United States District Court for the District of Columbia у справі №Civ. No. 21-1045 від 15.04.2022 зазначив: «The court ruled that internal emails discussing the policy change must be included in the administrative record, not just the final memo.» Суд встановив, що адміністративні матеріали мають бути повними та включати внутрішнє листування, а не лише фінальні рішення, що вкрай важливо при оскарженні відмов адміністрації установи.

Покроковий порядок допуску приватного спеціаліста

Процедура залучення обраного лікаря за власні кошти вимагає чіткої послідовності дій: спочатку засуджений звертається із заявою до медчастини установи, лікар готує висновок протягом доби, і лише після цього у керівництва колонії починається відлік 3 робочих днів на фактичний допуск лікаря. Консультування проводиться в медичній частині колонії в присутності штатного медперсоналу.

Документи для допуску приватного лікаря

Приватний лікар, який прибуває до установи, повинен пред’явити паспорт, оригінал диплома та діючий сертифікат спеціаліста. Без цих документів адміністрація має право відмовити у допуску. Наш досвід захисту прав пацієнтів з важкими діагнозами доводить, що чітке дотримання паперової процедури мінімізує ризик відмов.

На практиці родичі засудженого купують дорогі ліки за рекомендацією стороннього лікаря, але фельдшер колонії відмовляється видавати ці препарати без внутрішнього призначення. У таких випадках юрист надає копію офіційного медичного висновку та подає заяву завідувачу медчастини. Препарати належним чином обліковують, вносять в медичну карту № 025/о та видають пацієнту під контролем персоналу.

Первинний медичний огляд та фіксація тілесних ушкоджень

Первинний медичний огляд засуджених проводиться обов’язково протягом першої доби після їхнього прибуття до установи виконання покарань. Головною метою цього огляду є виявлення інфекційних хвороб, осіб, які потребують екстреної допомоги, а також фіксація можливих тілесних ушкоджень.

Процедура документування травм та Форма 511 о

У разі виявлення травм медичний працівник зобов’язаний скласти довідку у трьох примірниках за формою № 511/о. При фіксації ушкоджень лікар зобов’язаний заповнить пункт 8 форми № 511/о щодо обставин отримання травм за словами засудженого. Якщо медичний працівник заповнює цей пункт формально («упав з ліжка»), без фіксації реальних скарг на насильство, це є грубим посадовим порушенням, яке регулюється Наказом МОЗ України № 186.

Інформування прокурора та ДБР

Про виявлені тілесні ушкодження медична частина невідкладно (протягом 24 годин) інформує прокурора та керівництво установи. Якщо до нанесення ушкоджень може бути причетний персонал ДКВС, інформація негайно передається до Державного бюро розслідувань. Засуджений має законне право отримати третій примірник довідки за формою № 511/о особисто на руки в день огляду.

Життєва ситуація: у новоприбулого засудженого під час первинного огляду виявлено численні гематоми та забої, але медичний працівник записав у картку «скарг немає». Після зустрічі з представником було подано офіційну скаргу прокурору, і медичний персонал склав довідку у трьох примірниках із залученням судово-медичного експерта, що дозволило розпочати розслідування.

Права жінок та конфіденційність при огляді

Згідно з ч. 6, 8 ст. 116 Кримінально-виконавчого кодексу України: «Засудженим до позбавлення волі жінкам гарантується право не надавати інформацію та не проходити огляд у зв'язку з історією її репродуктивного здоров'я. За вимогою жінки їй має бути забезпечено проведення медичного огляду (обстеження) лікарем-жінкою. Під час медичного огляду може быть присутнім лише медичний персонал, крім випадків, коли лікар вважає, що існують виняткові обставини. За розголошення лікарської таємниці медичні працівники та інші особи установи виконання покарань... несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законом.»

Медичні огляди мають проводитися у спеціально обладнаному кабінеті у спосіб, що виключає можливість сторонніх осіб чути або спостерігати за його перебігом. Присутність охорони під час медичного огляду є винятком, а не правилом. Вона допускається лише за запитом самого лікаря, який відчуває загрозу своїй безпеці, і навіть у цьому випадку охорона має перебувати в межах видимості, але поза межами чутності розмови.

Під час первинного огляду жінок обов’язковим є пальпаторне обстеження молочних залоз та взяття мазків на цитологічне дослідження, однак ці процедури мають проводитися виключно в окремому обладнаному кабінеті з дотриманням таємниці огляду.

Профілактика та добровільне тестування на ВІЛ

При проведенні первинного медичного огляду, повного медичного обстеження в дільниці карантину діагностики та розподілу, профілактичного медичного огляду, або направленні до лікарняного закладу із засудженими проводиться співбесіда з питань профілактики інфекційних захворювань, у тому числі ВІЛ/СНІДу, та пропонується проведення тестування на ВІЛ-інфекцію за згодою засудженого.

Перед та після проведення добровільного тестування на ВІЛ проводиться передтестове та післятестове консультування. До консультування, обстеження та лікування хворих засуджених можуть залучатися лікарі закладів охорони здоров’я. Примусове тестування на ВІЛ заборонене. Якщо засудженому намагалися провести тест примусово, залякуючи поміщенням у карцер за відмову, це є грубим порушенням. Тестування має проводитися виключно добровільно після надання кваліфікованого передтестового консультування. Для детальнішої інформації про лікування та супровід пацієнтів з ВІЛ зверніться до нашого матеріалу про особливості надання медичної допомоги хворим на ВІЛ.

Направлення засуджених до лікарні та правила приймання

Направлення засуджених до лікарні здійснюється за медичним висновком лікаря у випадках, коли стан пацієнта потребує стаціонарного лікування або додаткового обстеження, яке неможливо провести безпосередньо в медичній частині установи виконання покарань.

Для планового лікування та госпіталізації засудженого до лікарняного закладу ДКВС обов’язково оформлюється наряд. Наряд — це офіційне рішення про направлення засудженого до лікарняного закладу ДКВС для планового лікування. Він видається Департаментом з питань виконання покарань або його міжрегіональними управліннями на підставі медичного висновку лікаря колонії.

Умови направлення та госпіталізації засуджених

На госпіталізацію направляються засуджені, стан яких потребує стаціонарного лікування або додаткового обстеження, яке неможливо провести в медичній частині установи. Направлення здійснюється за медичним висновком з урахуванням переліку показань. За висновком лікаря хворі перевозяться у супроводі медичного працівника, який бере участь у прийманні конвоєм та надає допомогу під час перевезення.

Більш детально про процедури госпіталізації можна дізнатися на державному ресурсі, де опубліковано Порядок надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі — WikiLegalAid.

Процедура приймання та обов’язкова санітарна обробка

Приймання засуджених здійснюється на підставі наряду та висновку лікаря. Забороняється приймати хворих на інфекційні захворювання до багатопрофільних лікарень без спеціалізованого відділення. Усі засуджені підлягають обов’язковій санітарній обробці. При прийомі черговий лікар проводить огляд, визначає попередній діагноз та призначає обстеження. Якщо діагноз не підтвердився і не відповідає показанням для госпіталізації, засуджений найближчим етапом повертається до установи. При встановленні активної форми туберкульозу хворого негайно направляють до спеціалізованої туберкульозної лікарні. Детальніше про примусову госпіталізацію при туберкульозі читайте в окремій статті.

Якщо засудженому відмовили у госпіталізації до лікарні ДКВС, його мають відправити назад до його установи виконання покарань найближчим етапом, а лікар обов’язково має детально зафіксувати аргументи відмови. Черговий лікар зобов’язаний внести причину відмови у картку № 025/о та повідомити керівництво.

Медичне обстеження в карантині та профілактичні огляди

Медичний огляд засуджених у дільниці карантину, діагностики та розподілу триває протягом 14 днів з моменту прибуття. Це обстеження є комплексним і включає флюорографію, лабораторні аналізи, ЕКГ та огляди профільних лікарів.

Після завершення 14-денного карантину лікар готує детальний висновок про стан здоров’я засудженого та надає рекомендації щодо його працевлаштування та допустимих фізичних навантажень.

Обстеження у дільниці карантину

Під час перебування в карантині засуджений проходить повний комплекс лабораторних та інструментальних досліджень. Це дозволяє вчасно виявити хронічні захворювання та призначити підтримуючу терапію.

Порядок проведення щорічних профілактичних оглядів

Для запобігання поширенню захворювань в УВП один раз на рік проводиться обов’язковий профілактичний огляд за участю терапевта, психіатра та стоматолога. Проте для неповнолітніх та осіб, які утримуються в приміщеннях камерного типу (ПКТ), такі огляди мають проводитися частіше — щонайменше двічі на рік. Якщо у штаті колонії немає потрібного лікаря (наприклад, стоматолога), адміністрація зобов’язана залучити фахівця з місцевої комунальної лікарні, як і у випадку професійного захворювання, коли залучаються спеціалізовані комісії.

Наші юристи мають досвід у подібних справах, здійснюючи оскарження бездіяльності щодо розслідування захворювання та захищаючи права пацієнтів.

Як надається медична допомога засудженим в УВП

Амбулаторне лікування в колоніях здійснюється щодня у визначені години для пацієнтів, які не потребують складної діагностики чи цілодобового нагляду. Засуджені приймають ліки виключно под контролем фельдшера, а звільнення від роботи через хворобу надається лікарем терміном до трьох діб.

У дисциплінарних ізоляторах та карцерах медичний працівник щодня перевіряє стан здоров’я засуджених під час обходу. У випадку погіршення стану здоров’я та неможливості надання допомоги на місці, викликається бригада екстреної медичної допомоги для госпіталізації у найближчий заклад охорони здоров’я.

Лікування в стаціонарі медичної частини

Стаціонарне лікування в медичній частині розраховане на термін до 30 днів. Тут облаштовують окремі інфекційні та психіатричні ізолятори. Обхід хворих лікарями здійснюється щодня, а медичний персонал чергує цілодобово.

Порядок надання екстреної медичної допомоги

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про екстрену медичну допомогу»: «Кожен громадянин України та будь-яка інша особа мають право на безоплатну, доступну, своечасну та якісну екстрену медичну допомогу, що надається відповідно до цього Закону.»

Екстрена медична допомога особам, узятим під варту або яким призначено покарання у виді позбавлення волі, надається медичними працівниками відповідного закладу охорони здоров’я ДКВС, а у разі неможливості надання такої допомоги у повному обсязі — бригадою екстреної (швидкої) медичної допомоги центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф адміністративно-територіальної одиниці, на території якої розташована установа виконання покарань або слідчий ізолятор.

Адміністрація установи виконання покарань або слідчий ізолятор, де утримується особа, забезпечує негайний виклик бригади у разі прийняття такого рішення медичним працівником закладу охорони здоров’я ДКВС. Для виклику цивільної бригади швидкої допомоги (103) стан засудженого має чітко відповідати критеріям невідкладності (наприклад, втрата притомності, судоми, підозра на інфаркт чи інсульт, сильна кровотеча), інакше диспетчер може відмовити, а медчастина буде змушена лікувати пацієнта власними обмеженими силами. Детальніше про правила виклику швидкої в слідчих ізоляторах можна прочитати на державному ресурсі Медичне обслуговування ув’язнених і засуджених в СІЗО — WikiLegalAid.

У разі прийняття бригадою рішення про необхідність госпіталізації особи, її перевезення до закладу охорони здоров’я здійснюється цією бригадою. Адміністрація установи виконання покарань або слідчий ізолятор забезпечує охорону особи під час транспортування та лікування. Наш досвід включає не лише допомогу пацієнтам, а й судовий захист прав медичних працівників у спорах з державними органами.

Отримання медичної документації та виписок

Часто родичі засудженого хочуть проконсультуватися з цивільними лікарями на свободі. Для цього засуджений має написати заяву про надання йому виписки з медичної карти за формою № 025/о. Медики зобов’язані видати цей документ засудженому, який може передати його родичам через свого захисника.

Прочитати на: мовою