Введення суду в оману та відповідальність сторін

Введення суду в оману або зловживання процесуальними правами — це серйозне правопорушення, яке може перетворити звичайний цивільний чи господарський процес на кримінальне переслідування. Багато учасників справ вважають дрібні процесуальні хитрощі нормою захисту, проте закон передбачає суворі фінансові та кримінальні наслідки за такі дії.

Недобросовісна поведінка не лише затягує розгляд справи, а й б’є по гаманцю порушника через штрафи та компенсацію витрат на правничу допомогу іншої сторони. У найгірших випадках фальсифікація доказів чи неправдиві свідчення призводять до реальної судимості.

Що вважається зловживанням процесуальними правами

Зловживання процесуальними правами — це умисні недобросовісні дії учасників судового процесу, спрямовані на перешкоджання правосуддю, затягування розгляду справи або маніпуляцію судовою системою. Процесуальні кодекси прямо забороняють таку поведінку, зобов’язуючи сторони діяти добросовісно.

Загальний принцип добросовісності закріплений у всіх ключових процесуальних законах України. Зокрема, у цивільних справах діє чітке правило:

Згідно з ч. 1 ст. 44 Цивільного процесуального кодексу України: «Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.»

Аналогічні норми містяться в ст. 43 Господарського процесуального кодексу України та ст. 45 Кодексу адміністративного судочинства України. Це означає, що правила гри є єдиними для будь-якого судового процесу.

Маніпуляції з позовами та штучна підсудність

Поширеним видом порушення є так звана "карусель позовів" або штучне об’єднання вимог. Позивачі іноді подають кілька однакових заяв в один день, сподіваючись, що авторозподіл вибере "потрібного" суддю, а за інші позови просто не сплачують судовий збір.

Також практикується штучне залучення співвідповідача з іншого регіону з мінімальним лімітом відповідальності лише для того, щоб змінити територіальну підсудність справи. Суди швидко виявляють такі схеми, визнають їх зловживанням та повертають позовні заяви.

Систематичні безпідставні відводи та затягування процесу

Ще один класичний приклад — затягування розгляду через нескінченні клопотання. Наприклад, коли протилежна сторона для відтягування рішення подає вже сьомий аналогічний відвід судді з надуманих причин. У таких випадках суд має право відмовити у розгляді відводу без виходу до нарадчої кімнати та продовжити засідання.

Також зловживанням вважається подання скарг на процесуальні ухвали, які за законом взагалі не підлягають окремому оскарженню. Подібні дії лише забирають час суду та сторін.

Процесуальні наслідки недобросовісної поведінки в суді

Основними процесуальними наслідками недобросовісної поведінки є залишення без розгляду або повернення судом заяв, скарг та клопотань порушника, а також фінансові санкції. Суд має право повністю ігнорувати документи, які подані виключно з метою затягування часу чи маніпуляцій.

Для уникнення звинувачень у затягуванні процесу варто активно використовувати Електронний кабінет підсистеми «Електронний суд», через який можна оперативно подавати всі заяви та відстежувати рух справи.

Повернення заяв та залишення їх без розгляду

Якщо суд визнає дії учасника зловживанням, він може повернути заяву або залишити її без розгляду. Це стосується необґрунтованих заяв про відвід, клопотань про витребування доказів, поданих з грубим порушенням строків, або заяв про примусовий привід особи, яка не підлягає приводу.

Окрім цього, при поданні завідомо безпідставного або штучного позову, суд може зобов’язати позивача внесить грошову суму на депозит суду для забезпечення відшкодування майбутніх витрат відповідача на правничу допомогу. Це дієвий засіб проти "професійних" сутяжників.

Покладення судових витрат на порушника

Зазвичай судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог. Проте у разі зловживання правами суд має право покласти судові витрати на недобросовісну сторону повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Якщо компанія ініціює штучний корпоративний спір лише для блокування конкурента через забезпечення позову, суд закриє провадження та стягне з такого позивача витрати на адвокатів у повному обсязі. Для ознайомлення з загальними правилами фінансових зобов’язань у процесі радимо почитати про розподіл судових витрат.

Штрафи за зловживання процесуальними правами

Грошовий штраф за зловживання процесуальними правами є головним фінансовим заходом примусу, який суд стягує в дохід державного бюджету. Цей захід застосовується як до самих учасників справи, так і до їхніх представників за невиконання обов’язків або систематичні порушення.

Аналіз судової практики, яку містить Єдиний державний реєстр судових рішень, свідчить про те, що суди все частіше вдаються до реального стягнення штрафів за недобросовісну поведінку.

Розміри грошових стягнень та їх скасування

Судовий штраф не є адміністративним стягненням, це процесуальна санкція, яка накладається безпосередньо ухвалою суду, що розглядає справу. Закон чітко визначає межі цієї відповідальності:

Згідно з ч. 1 ст. 148 Цивільного процесуального кодексу України: «Суд може за заявою учасника справи або з власної ініціативи стягнути в дохід державного бюджету з відповідної особи штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: [...] повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов’язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами...»

На практиці ухвалу про штраф за зловживання процесуальними правами можна оскаржити в апеляційному суді. Проте існує й інший шлях: суд може самостійно скасувати раніше винесену ухвалу про стягнення штрафу, якщо порушник усунув наслідки своїх дій (наприклад, нарешті надав витребувані документи) або надав вагомі задокументовані докази поважності своєї поведінки. Наші адвокати мають успішний досвід у подібних справах, зокрема, нам вдавалося здійснити скасування штрафу у судовому порядку.

Окремі ухвали суду щодо адвокатів

Якщо зловживання правами або затягування процесу вчиняє професійний представник, суд має право винести окрему ухвалу. Цей документ надсилається до КДКА (Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури) для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності — аж до зупинення дії свідоцтва.

Тому професійні юристи завжди зважують межі процесуальної боротьби, щоб не отримати дисциплінарне провадження. Також контролювати графік засідань та уникати звинувачень у неявці допомагає офіційний сервіс «Стан розгляду справ» на порталі «Судова влада України».

Кримінальна відповідальність за введення суду в оману

Кримінальна відповідальність за введення суду в оману настає за статтею 384 Кримінального кодексу України та передбачає покарання від виправних робіт до 5 років позбавлення волі. Цей склад злочину захищає інтереси правосуддя від умисної фальсифікації доказів та неправдивих свідчень.

Кримінальний закон суворо карає за спроби обдурити правосуддя. Сюди належить не лише брехня під присягою, а й надання підробних документів:

Згідно з ч. 1 ст. 384 Кримінального кодексу України: «Завідомо неправдиве показання свідка, потерпілого, завідомо неправдивий висновок експерта, складені для надання або надані органу, що здійснює досудове розслідування, виконавче провадження, суду [...] подання завідомо недостовірних або підроблених доказів...»

Покарання за першою частиною статті передбачає виправні роботи на строк до 2 років, пробаційний нагляд до 2 років або обмеження волі на той самий строк. Якщо ж дії вчинені з корисливих мотивів або поєднані з обвинуваченням у тяжкому злочині, винуватцю загрожує позбавлення волі на строк від 2 до 5 років.

Подання підроблених доказів та неправдиві показання

Типовий приклад у цивільному процесі — коли відповідач надає суду підроблену квитанцію про повне повернення боргу за розпискою. Якщо судова почеркознавча експертиза встановлює підробку підпису, суд не лише стягує борг та накладає штраф за зловживання, а й ініціює внесення відомостей до ЄРДР за фактом подання завідомо підроблених доказів.

У кримінальних справах часто трапляються випадки, коли свідок запевняє суд, що обвинувачений під час злочину перебував в іншому місці, але обвинувачення спростовує це даними білінгу телефону, що призводить до вироку свідку за неправдиві показання.

Коли настає відповідальність за статтею 384 КК України

Для притягнення до відповідальності за ст. 384 КК України обов’язковою є наявність прямого умислу — особа має чітко усвідомлювати, що надає неправду або фальшивку.

Також важлива процесуальна оцінка: Верховний Суд зазначав, що якщо свідок змінив свої показання під час судового процесу порівняно з досудовим слідством, передчасно відкривати справу за ст. 384 КК України доти, доки суд у вироку першої інстанції не надасть остаточної правової оцінки цим словам.

Як відрізнити обман суду від цивільних спорів

Головна відмінність між цивільним обманом та введенням суду в оману полягає в об’єкті посягання: у першому випадку порушується приватний інтерес контрагента при укладенні договору, а в другому — державний інтерес у сфері правосуддя.

Для правильної кваліфікації дій важливо розуміти, на якому саме етапі виник обман та які наслідки він спричинив для сторін процесу.

Критерії відмежування від цивільно-правового обману

Обман при укладенні угоди виникає на етапі волевиявлення сторін і регулюється цивільним правом, призводячи до визнання правочину недійсним. Натомість введення суду в оману відбувається безпосередньо в процесі судового розгляду через фальсифікацію доказів чи брехню під присягою.

Навіть якщо об’єктом маніпуляцій у суді є той самий договір, надання підробленого документа судді — це вже кримінальний злочин проти правосуддя. Детальніше про цивільно-правові аспекти можна дізнатися в нашій статті про введення в оману при укладенні договору.

Імунітет свідка та межі відповідальності

Законодавство передбачає важливі винятки з правил про відповідальність. Свідок не може бути притягнутий за ст. 384 КК України за відмову надавати свідчення або за неправдиві показання, якщо вони стосуються його особисто, членів його сім’ї чи близьких родичів, відповідно до ст. 63 Конституції України.

Крім того, на практиці, якщо завідомо підроблений документ надає адвокат, який не знав про підробку і отримав його від клієнта, кримінальну відповідальність несе виключно клієнт, оскільки в діях адвоката немає обов’язкового прямого умислу на введення суду в оману. Також у нас є успішна практика захисту прав клієнтів у суді, включаючи скасування судового наказу у несправедливих спорах.