Податок на доходи фізичних осіб ПДФО в Україні повний гайд

Податок на доходи фізичних осіб є основним інструментом наповнення державного бюджету, який сплачує майже кожен працюючий українець. Розуміння правил нарахування цього податку дозволяє не лише уникнути штрафів, а й законно зменшити свої податкові зобов’язання.

Багато громадян навіть не здогадуються, які саме доходи підлягають оподаткуванню, а які повністю звільнені від сплати. Помилки у розрахунках або ігнорування обов’язку декларування можуть призвести до значних фінансових санкцій з боку контролюючих органів.

Хто зобов’язаний сплачувати податок на доходи фізичних осіб

Коло осіб, які зобов’язані сплачувати податок на доходи фізичних осіб, чітко визначене податковим законодавством. Платниками є як громадяни України, так і іноземці, які отримують доходи на території нашої держави.

Згідно з нормами закону, обов’язок сплати податку покладається на резидентів, які отримують доходи з джерел як в Україні, так і за її межами. Окрему категорію становлять нерезиденти, які сплачують податок виключно з українських доходів. Також до платників належать фізичні особи, які володіють або користуються сільськогосподарськими угіддями, в частині мінімального податкового зобов’язання (МПЗ).

У більшості випадків розрахунком та перерахуванням податку займається податковий агент — це ваш роботодавець або компанія, яка виплачує вам дохід. Проте за певних умов громадяни мають самостійно задекларувати свої доходи.

Згідно з ч. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України: «Платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент»

Це означає, що уникнути статусу платника податку практично неможливо, якщо ви ведете будь-яку економічну діяльність або володієте майном в Україні.

Що є об’єктом та базою оподаткування ПДФО

Для правильного розрахунку податку необхідно розуміти різницю між об’єктом та базою оподаткування. Об’єктом є сам дохід, тоді як база — це вартість цього доходу, з якої безпосередньо вираховується податок.

Об’єктом оподаткування для резидента є його загальний місячний або річний дохід, отриманий в Україні та за кордоном. Для нерезидентів оподаткуванню підлягають лише ті доходи, які мають українське походження. Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, нарахований на користь платника протягом звітного періоду.

Згідно з ч. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України: «Об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України»

Які доходи включаються до загального оподатковуваного доходу

До бази оподаткування ПДФО включається широкий перелік надходжень. Серед них:

• Заробітна плата. Будь-які офіційні виплати від роботодавця.
• Цивільно-правові договори. Винагороди за виконання робіт чи надання послуг.
• Пасивні доходи. Дивіденди, відсотки по депозитах, роялті, інвестиційний прибуток.
• Доходи від майна. Кошти від продажу або надання майна в лізинг, оренду чи суборенду. Якщо ви здаєте житло, діє оподаткування доходів від оренди житла. При оренді між фізособами без посередників орендодавець зобов’язаний самостійно сплачувати податок щоквартально.
• Спадщина та дарунки. Вартість отриманого майна, хоча тут діють спеціальні правила та пільги.

Також оподатковуються суми заборгованості, за якою минув строк позовної давності, якщо вона перевищує половину місячного прожиткового мінімуму.

Додаткове благо та позиція Верховного Суду

Часто виникають суперечки щодо так званого додаткового блага — доходів, наданих платнику податків його роботодавцем або контрагентом, які не є заробітною платою. Податкова намагається оподаткувати будь-які компенсації чи оплату витрат.

Проте судова практика захищає платників. Верховний Суд у справі № 380/10613/21 від 07.02.2023 зазначив, що оплата проживання та харчування працівників підрядників не є додатковим благом, оскільки ці виплати здійснювалися в межах господарських відносин і не мали характеру особистого персоніфікованого доходу. Аналогічно, у справі № 540/356/19 від 31.05.2021 суд наголосив, що додаткове благо обов’язково має приносити конкретну матеріальну вигоду окремій особі, а підпис в акті за таксі від імені посадової особи не є доказом особистого збагачення.

Житомирський окружний адміністративний суд у справі № 240/8595/24 від 24.09.2024 також підтвердив, що компенсація витрат на роботу не є особистим збагаченням працівника і не повинна оподатковуватися ПДФО.

Ставки ПДФО в Україні та правила їх застосування

Розмір податку безпосередньо залежить від виду отриманого доходу. Податковий кодекс України передбачає кілька ставок податку, від базових до пільгових.

Базова ставка ПДФО становить 18% і застосовується до більшості доходів громадян. Проте для деяких операцій встановлено знижені ставки.

Згідно з ч. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України: «Ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих)... у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат»

Класифікація ставок податку

Залежно від походження доходу діють такі ставки:

Наприклад, якщо ви отримуєте спадщину від бабці чи брата, застосовується ставка 0%. Детальніше про це розповідає стаття про оподаткування спадщини. Проте якщо дарунок отримано від тітки чи сторонньої особи, доведеться сплатити 5% ПДФО та додатково військовий збір.

Податкова соціальна пільга як спосіб зменшити податки

Закон дозволяє громадянам зменшити суму податку, який утримується з їхньої заробітної плати, за допомогою спеціального інструменту — податкової соціальної пільги (ПСП). Також існує можливість отримати податкову знижку на репродуктивні технології.

ПСП — це сума, на яку зменшується місячний оподатковуваний дохід платника перед нарахуванням ПДФО. Вона дозволяє платити менший податок та отримувати більшу чисту суму на руки. Детальніше про правила застосування та ліміти податкової соціальної пільги читайте тут.

Згідно з ч. 169.1 ст. 169 Податкового кодексу України: «Платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги»

Правила застосування податкової соціальної пільги

Для застосування ПСП діють суворі обмеження:

• Обмеження за видом доходу. ПСП застосовується виключно до заробітної плати. Вона не може зменшувати доходи ФОП, виплати за ЦПД, дивіденди чи роялті.
• Граничний дохід. Граничний дохід для застосування загальної ПСП у 2026 році становить 4660 грн на місяць. Лікарняні листи при розрахунку цього ліміту прирівнюються до заробітної плати та розподіляються по місяцях нарахування.
• Обмеження для студентів. Не можна застосовувати ПСП до зарплати працівника, якщо він одночасно отримує стипендію з державного бюджету.
• Нюанси при звільненні. Пільга надається за весь місяць, у якому працівника було прийнято або звільнено, незалежно від відпрацьованих днів, якщо дохід не перевищив ліміт.

У практиці часто виникає випадок із сумісництвом, коли працівник працевлаштований у двох компаніях одночасно. Застосовувати ПСП на обох роботах заборонено — працівник зобов’язаний обрати лише одного роботодавця та подати йому письмову заяву.

Для багатодітних сімей діє особливе правило. Уявімо ситуацію: у сім’ї троє дітей віком до 18 років, і мати працює із зарплатою 12 000 грн. Один із батьків має право помножити граничний дохід на кількість дітей (3 * 4660 грн = 13 980 грн). Оскільки її зарплата менша за цей ліміт, вона отримує пільгу у розмірі 1664 грн на кожну дитину (всього 4992 грн), що суттєво зменшує ПДФО.

Різниця між податкової соціальною пільгою та податковою знижкою

Важливо розуміти, що ПСП та податкова знижка — це абсолютно різні правові інструменти. ПСП зменшує щомісячну базу оподаткування зарплати безпосередньо у роботодавця. Податкова знижка застосовується лише за результатами всього календарного року через подання декларації для повернення вже сплаченого ПДФО.

Типовий приклад податкової знижки: громадянин офіційно працює і сплачував за навчання своєї дитини у ЗВО. Після завершення року він може повернути 18% від суми, сплаченої за навчання, шляхом зменшення його річної бази оподаткування. Детальніше про цю процедуру читайте в матеріалі податкова знижка для фізичних осіб.

Коли декларація не подається та зміни за Законом 3050 IX

Раніше обов’язок подання річної декларації про майновий стан викликав багато запитань, особливо у громадян, які отримували доходи з-за кордону. Проте у 2023 році законодавство зазнало важливих змін.

Закон України № 3050-IX суттєво спростив правила звітування для окремих категорій громадян, звільнивши їх від зайвої паперової тяганини.

Згідно з ч. 179.2 ст. 179 Податкового кодексу України (із змінами за Законом № 3050-IX): «Обов'язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи, у тому числі іноземні доходи, які згідно з цим Кодексом не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу»

Це нововведення стало справжнім порятунком для українців, які вимушено виїхали за кордон. Розглянемо випадок для біженців: особа перебуває в Німеччині під тимчасовим захистом і отримує соціальні виплати від місцевого уряду. Завдяки змінам, така допомога від іноземних держав не включається до оподатковуваного доходу в Україні, і подавати річну декларацію виключно через ці виплати не потрібно.

Обов’язок подання декларації вважається виконаним, якщо ви отримували виключно доходи, які не включаються до загального оподатковуваного доходу, або якщо податок був повністю утриманий податковими агентами при виплаті.