Особливості доступу журналістів до судових справ та засідань

Доступ журналістів до судових справ та засідань в Україні є наріжним каменем гласності правосуддя, що гарантує суспільний контроль за діяльністю судової гілки влади. Представники медіа мають законне право бути присутніми у відкритих засіданнях, фіксувати процес та висвітлювати хід розгляду спорів, що безпосередньо впливає на прозорість правової системи.

Однак на практиці журналісти часто стикаються з процесуальними перешкодами, починаючи від відмов у допуску до зали через обмежений простір і закінчуючи незаконними вимогами припинити портативну аудіо- чи відеофіксацію. Щоб уникнути подібних конфліктів, важливо чітко розрізняти різні види фіксації, знати специфіку цивільного процесу та вміти юридично грамотно обґрунтувати свої права перед судом.

Для того щоб краще розуміти загальні гарантії професійної діяльності працівників медіа, варто детально вивчити правовий статус журналіста в Україні. У цій статті ми зосередимося саме на практичних та процесуальних аспектах роботи журналістів безпосередньо у судовому засіданні.

Нормативна база доступу медіа до судових процесів

Правовий режим, що регулює доступ журналістів до судових справ, базується на принципах гласності, відкритості та свободи поширення інформації. Головними джерелами права тут виступають Конституція України, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» та процесуальні кодекси.

Журналісти часто плутають загальні норми запитів на інформацію із правилами отримання копій судових документів, що призводить до відмов у канцеляріях. Важливо розуміти, що порядок ознайомлення з рішеннями суду є суворо спеціалізованим.

Гласність як конституційна засада судочинства

Принцип гласності гарантує право кожного громадянина та представника ЗМІ знати, які справи розглядаються у судах та які рішення приймаються. Згідно з ч. 4 ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»:

«Особи, присутні в залі судового засідання, представники засобів масової інформації можуть проводити в залі судового засідання фотозйомку, відео- та ауріозапис з використанням портативних відео- та аудіотехнічних засобів без отримання окремого дозволу суду, але з урахуванням обмежень, установлених законом. Трансляція судового засідання здійснюється з дозволу суду.»

Ця норма є базовою гарантією, яка дозволяє медіа виконувати свою суспільну функцію без тиску чи цензури з боку учасників процесу чи головуючого.

Спеціальний режим доступу до судових рішень

Отримання судових рішень та інформації про хід справ має свої особливості, які відрізняються від стандартного доступу до публічної інформації. Це підтверджується позицією вищих судових інстанцій.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у справі №640/12641/20 від 27.07.2022 зазначив: «доступ до судових рішень регулюється виключно спеціальним законом, а не загальним законом про публічну інформацію»

Доступ до судових рішень регулюється виключно спеціальним законом, а не загальним законом про публічну інформацію. Це означає, що журналісти повинні посилатися на Закон України «Про доступ до судових рішень», коли намагаються отримати тексти ухвал чи постанов, а також використовувати офіційний Єдиний державний реєстр судових рішень.

Правила присутності журналістів у відкритому судовому засіданні

Присутність журналістів у судовому засіданні, якщо воно оголошене відкритим, здійснюється на загальних підставах і не потребує ніяких спеціальних запрошень чи погоджень. Будь-яка особа, включаючи представників медіа, має право вільно зайти до зали засідань.

На практиці іноді виникають ситуації, коли судова охорона намагається обмежити доступ журналістів, мотивуючи це тим, що вони не є учасниками спору. Такі дії є прямим порушенням принципу гласності процесу.

Документи для входу до залу суду

Для входу до будівлі суду та безпосередньої присутності на відкритому слуханні журналісту достатньо пред’явити документ, що посвідчує особу. Вимагати додаткові дозволи, листи від редакції чи акредитацію судова охорона не має права.

Розглянемо випадок із практики: судова охорона не пропускає журналіста до зали судових засідань, мотивуючи це тим, що він не є стороною у справі. Це є грубим обмеженням відкритості судового процесу. У такому випадку журналіст пред’являє редакційне посвідчення або паспорт і посилається на норму закону, згідно з якою у відкритому судовому засіданні має право бути присутньою будь-яка особа. За потреби варто залучити прес-секретаря суду для оперативного врегулювання непорозуміння.

Обмеження через брак вільного місця

Інколи перешкодою для присутності стає фізичний розмір зали засідань, особливо під час розгляду резонансних справ, які привертають увагу десятків слухачів.

Якщо виникає ситуація, коли у залі засідань занадто мало місця через велику кількість відвідувачів, і журналістам відмовляють у присутності, це створює фізичне обмеження доступу до правосуддя. У такій ситуації представники медіа мають право звернутися до прес-служби суду з клопотанням про організацію трансляції засідання до конференц-залу суду або надання можливості здійснювати аудіофіксацію процесу в залі стоячи. Також важливо пам’ятати, що тимчасове призупинення роботи електронних реєстрів чи сервісів не позбавляє медіа права на інформацію.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у справі №380/7479/22 від 05.10.2023 зазначив: «Призупинення роботи електронних судових реєстрів не звільняє суд від обов'язку надавати інформацію про справи.»

Таким чином, навіть за технічних збоїв чи воєнного стану, суд зобов’язаний надавати інформацію про стан розгляду справ за запитами журналістів, спираючись на паперові носії.

Фото та відеозйомка в залі суду без дозволу

Фотозйомка в залі судового засідання та здійснення відео- чи аудіозапису чітко розділяються законом на два режими: використання портативних гаджетів та використання стаціонарної професійної апаратури. Перший режим є повністю вільним, тоді як другий потребує обов’язкового дозволу головуючого судді.

Розуміння цієї технічної та юридичної межі дозволяє представникам медіа впевнено захищати свої права під час спроб безпідставно заборонити зйомку.

Вільна фіксація портативними засобами

Журналісти мають право вільно використовувати смартфони, диктофони та інші портативні пристрої без отримання будь-яких дозволів від судді чи сторін процесу. Ключова різниця між портативними та стаціонарними засобами полягає не в якості камери, а в наявності штативів, кабелів живлення та підключення до трансляційних комплексів.

Розглянемо практичну ситуацію: журналіст прийшов на відкрите цивільне засідання зі смартфоном та ручним стабілізатором. Суддя вимагає припинити зйомку через відсутність клопотання. Проблема полягає в тому, що суддя плутає портативну зйомку зі стаціонарною. У такому випадку журналіст має право спокійно послатися на статтю 7 ЦПК України, де вказано, що зйомка портативними засобами не потребує окремого дозволу, та продовжити фіксацію без створення шуму чи перешкод для учасників.

Трансляція судового засідання та стаціонарна техніка

Трансляція судового засідання в реальному часі (стрімінг) та використання стаціонарних камер на штативах завжди вимагають офіційного дозволу суду, який оформлюється відповідною ухвалою.

Уявімо ситуацію: журналіст робить трансляцію у Facebook Live безпосередньо зі свого смартфона під час відкритого цивільного процесу. Суддя зупиняє засідання, зазначаючи, що трансляція без дозволу заборонена. У цьому випадку суддя діє правомірно. Поширення відео в реальному часі (трансляція) навіть зі смартфона потребує дозволу суду. Журналіст зобов’язаний вимкнути ефір, але має право продовжити звичайний відеозапис на смартфон без трансляції в мережу. Клопотання про дозвіл на трансляцію або використання стаціонарної техніки слід подавати через канцелярію суду завчасно, щоб суддя міг ознайомитися з ним на початку процесу.

Особливості участі представників медіа у цивільному процесі

Участь представників медіа у цивільному процесі має свої специфічні особливості, оскільки цивільні спори часто стосуються приватного життя громадян, сімейних відносин чи комерційних інтересів. Це накладає певні обмеження на медіа, які зобов’язані балансувати між свободою слова та охороною особистих інтересів громадян.

Журналісти мають пам’ятати, що за замовчуванням судовий процес є відкритим, але права учасників справи на конфіденційність залишаються захищеними законом.

Зйомка свідків та інших учасників справи

У цивільному процесі думка сторін (позивача та відповідача) щодо зйомки стаціонарними камерами має велике значення. Якщо сторони аргументують свої заперечення захистом комерційної таємниці чи здоров’я дітей, суддя, найімовірніше, відмовить у стаціонарній зйомці, залишивши медіа лише право на використання портативних засобів.

Також часто виникає конфлікт через те, що оператор починає знімати обличчя свідка, який виступив проти зйомки. Це створює порушення балансу між свободою слова та охороною інтересів особи при зйомці відповідно до ст. 307 ЦК України. У такій ситуації суддя робить зауваження та просить оператора не спрямовувати об’єктив на свідка, який заперечує проти фіксації його зображення, але не забороняє загальну зйомку залу суду. Окрім цього, зйомка у коридорах та вестибюлях суду регулюється внутрішніми правилами пропускного режиму установи, і судова охорона може вимагати припинити хаотичну зйомку осіб поза залом засідань.

Ознайомлення з матеріалами та доступ до архіву

Ознайомлення журналістів з матеріалами справи, яка вже розглянута судом, має відбуватися за чітко визначеною процедурою. Журналісти не мають автоматичного права вимагати матеріали поточної справи "зі столу" судді чи сторін.

Уявімо ситуацію: журналіст хоче ознайомитися з матеріалами цивільної справи, яка вже розглянута та перебуває в архіві суду. Канцелярія відмовляє у видачі справи, оскільки журналіст не є учасником. Для вирішення цієї проблеми представник медіа має подати письмову заяву на ім’я голови суду, де обґрунтовує суспільну важливість справи. Після погодження він отримує доступ до архівного тому з урахуванням обмежень щодо нерозголошення персональних даних третіх осіб. Щоб дізнатися більше про права на участь та захист інтересів у суді, ви можете звернутися за допомогою до фахівців, які здійснюють супровід та надають послуги як Адвокат з ведення цивільних справ.

Коли суд може проводити закрите судове засідання

Проведення судового засідання в закритому режимі є винятковим заходом, який суттєво обмежує конституційний принцип гласності правосуддя. Суд має право закрити процес від громадськості та медіа лише за наявності чітких законних підстав, визначених процесуальним законодавством.

Журналісти повинні розуміти, що закриття процесу не може бути свавільним рішенням судді — воно завжди потребує детального обґрунтування та винесення окремої ухвали.

Підстави для повного або часткового закриття процесу

Згідно з ч. 7 ст. 7 Цивільного процесуального кодексу України, судовий розгляд у закритому судовому засіданні проводиться у випадках, коли відкритий судовий розгляд може мати наслідком розголошення державної або іншої таємниці, що охороняється законом. Також підставою є запобігання розголошенню відомостей про інтимні чи інші особисті сторони життя учасників справи, або відомостей, що принижують їхню честь і гідність.

Розглянемо випадок із практики: розглядається справа про захист честі та гідності, і позивач просить закрити весь судовий процес через обговорення особистих деталей. Це створює проблему закриття відкритого засідання без належних підстав. У такому разі суд відхиляє клопотання про повне закриття процесу, але може прийняти ухвалу про закритий режим дослідження конкретних письмових доказів чи особистого листування, після чого журналісти повертаються до зали засідань.

Дискреційні повноваження суду та оскарження ухвал

Визначення того, чи є підстави для закриття засідання достатніми, належить до повноважень головуючого судді, однак це рішення має оцінюватися на предмет законності.

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду у справі №369/9731/17 від 23.11.2021 зазначив: «прийняття рішення про відкритий або закритий судовий розгляд є дискреційним повноваженням суду»

Рішення про закритий судовий розгляд є дискрецією суду, і його порушення не завжди веде до скасування вироку. Проте, якщо закриття процесу призвело до порушення фундаментальних прав, наприклад, коли мало місце порушення права на участь у судовому процесі, це може стати вагомим аргументом для апеляційного оскарження рішення суду вищою інстанцією.

Міжнародні стандарти та практика ЄСПЛ щодо висвітлення судових справ

Міжнародне право та практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) встановлюють високі стандарти свободи вираження поглядів та свободи медіа у контексті судочинства. Згідно з міжнародними принципами, судова система не може бути ізольованою від суспільного контролю, а ЗМІ відіграють роль "суспільного вартового" (public watchdog).

Практика ЄСПЛ чітко вказує, що межі допустимої критичної оцінки діяльності судів є значно ширшими, ніж це іноді намагаються представити національні суди.

Мадридські принципи та роль суспільного контролю

Відповідно до Мадридських принципів щодо зв’язку між засобами масової інформації та суддівською незалежністю, функцією та правом ЗМІ є збір та поширення інформації про судочинство. Журналісти мають право висвітлювати судові справи до, після та під час судового розгляду, не порушуючи при цьому презумпцію невинуватості.

Позиція Ради Європи наголошує, що для запобігання зловживанням владою вкрай важливим є суспільний контроль. Громадськість має бути належним чином поінформована про стан речей у судовій системі, що є гарантією забезпечення права на справедливий суд.

Баланс між авторитетом суду та свободою слова

ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що судова система має користуватися довірою суспільства, але це не означає захист суддів від будь-якої публічної критики чи журналістських розслідувань.

У відомій справі "Де Ґаєс та Ґійзельс проти Бельгії" (1997) ЄСПЛ визнав, що хоча судді мають бути захищені від деструктивних випадів, які можуть підірвати їхній авторитет, у випадках, коли критика спирається на ретельні журналістські розслідування важливих суспільних проблем, підстав обмежувати свободу медіа немає. Судді повинні виявляти розважливість і зазвичай не можуть відповідати на критику так, як це роблять політики. Забезпечення прозорості судочинства є невід’ємною частиною того, що ми називаємо право на справедливий суд.