Право на страйк в Україні: процедура реалізації та обмеження під час війни

Право на страйк є одним із фундаментальних конституційних інструментів, який дозволяє працівникам захищати свої соціальні та економічні інтереси. Проте в українських реаліях цей механізм є «крайнім заходом», який можна застосовувати лише тоді, коли всі інші шляхи вирішення колективного трудового спору вичерпано.

Сьогодні важливо розуміти, що з початком повномасштабного вторгнення реалізація цього права зазнала суттєвих обмежень. У цій статті ми розберемо, як виглядає легальна процедура страйку в мирний час та чому під час дії воєнного стану протести на підприємствах опинилися поза законом.

Що таке страйк та які його види існують

Законодавство визначає страйк як тимчасове добровільне припинення роботи працівниками з метою вирішення колективного трудового спору. Це не просто відмова від виконання обов’язків, а цілеспрямована акція, спрямована на задоволення конкретних вимог колективу щодо умов праці, зарплати або виконання колективного договору.

У світовій та українській практиці розрізняють кілька специфічних форм протесту, які мають різні механізми впливу на роботодавця:

• Італійський страйк. Працівники виходять на роботу, але виконують свої обов’язки настільки буквально і повільно, дотримуючись кожної коми в інструкціях, що продуктивність падає майже до нуля.
• Польський (окупаційний) страйк. Працівники залишаються на своїх робочих місцях або захоплюють територію підприємства, не допускаючи туди адміністрацію.
• Підземний страйк. Характерний для шахтарів, які відмовляються підійматися на поверхню до виконання їхніх вимог.

Важливо розуміти, що будь-яка з цих форм вважатиметься законною лише за умови дотримання процедури, передбаченої Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)».

Як законно оголосити страйк процедура та кворум

Рішення про початок страйку не може бути спонтанним — це суворо регламентований процес. Першим кроком є подання від профспілки або іншого уповноваженого органу працівників. Після цього скликаються загальні збори або конференція, де проводиться голосування.

Для того, щоб рішення було легітимним, мають бути дотримані такі критерії:

• Кворум для зборів. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість штатних працівників. Якщо проводиться конференція делегатів, потрібно не менше двох третин голосів.
• Документальне оформлення. Результати обов’язково фіксуються в протоколі, де вказуються вимоги, дата початку, тривалість та орган, що очолюватиме акцію.
• Попередження роботодавця. Власник підприємства має бути письмово повідомлений про початок страйку не пізніше ніж за 7 днів. Якщо мова йде про безперервне виробництво, цей строк збільшується до 15 днів.

Порушення хоча б одного з цих строків або процедурних моментів є прямою підставою для того, щоб суд визнав страйк незаконним.

Заборона страйків під час воєнного стану

В умовах воєнного стану право на страйк, гарантоване статтею 44 Конституції України, тимчасово обмежується. Це пов’язано з необхідністю забезпечення національної безпеки та безперебійної роботи економіки в особливий період. Згідно із Законом України «Про правовий режим воєнного стану», проведення страйків, масових зібрань та акцій забороняється повністю.

Згідно з п. 19 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»: «Військове командування разом із військовими адміністраціями можуть забороняти проведення страйків, масових зібрань та акцій».

На практиці це означає, що будь-яке колективне припинення роботи з протестною метою після 24 лютого 2022 року автоматично вважається незаконним. Працівники, які наважаться на такий крок, ризикують бути звільненими за порушення трудової дисципліни, а організатори можуть понести навіть кримінальну відповідальність, якщо їхні дії зашкодять обороноздатності країни.

Коли страйк визнають незаконним та які наслідки

Навіть у мирний час страйк може бути визнаний незаконним, якщо він розпочатий без проведення обов’язкових примирних процедур. Трудовий арбітраж для вирішення спорів є обов’язковим етапом, який має передувати радикальним діям колективу.

Судова практика чітко вказує на те, що працівники мають не лише права, а й обов’язки під час конфлікту. Касаційний цивільний суд у справі №213/5101/19 від 08.09.2021 зазначив: «Недотримання примирно-третейського порядку при спробі захистити інтереси через страйк призводить до визнання такого страйку незаконним».

Будь-яка зміна умов колективного договору — це колективний спір, що потребує спецпроцедури, а не миттєвого припинення роботи.

Наслідки незаконного страйку для учасників є досить суворими:

• Час перебування на такому страйку не оплачується і не зараховується до трудового стажу.
• Участь в акції розцінюється як прогул без поважних причин, що є підставою для звільнення.
• Організатори несуть повну матеріальну відповідальність за збитки, завдані підприємству або третім особам.

Гарантії для працівників та обмеження для роботодавця

Якщо страйк проводиться законно, учасники мають певний імунітет. Участь у легальному страйку не вважається порушенням дисципліни, а за працівниками зберігається їхнє робоче місце. Важливим нюансом є те, що в Україні офіційно заборонений локаут — масове звільнення працівників роботодавцем з метою «придушення» страйку.

Окремі гарантії мають ті, хто не брав участі в протесті, але не міг працювати через зупинку цеху чи підрозділу. У такому разі роботодавець зобов’язаний оплатити цей час як простій не з вини працівника. Схожу логіку ми бачимо, коли розглядається судова практика щодо трудових спорів, де суди захищають право на заробіток у разі процедурних помилок власника.

Проте існують категорії працівників, яким страйкувати заборонено навіть у мирний час. Це стосується органів прокуратури, судів, Збройних Сил, правоохоронних органів та персоналу критичної інфраструктури (наприклад, операторів електромереж чи водоканалів).