Врегулювання спору за участю судді та його правила

Врегулювання спору за участю судді — це спеціальна судова процедура після відкриття провадження, яка дозволяє сторонам швидко завершити конфлікт компромісом без виснажливої судової війни. Практичним наслідком успішного проведення цієї процедури є укладення мирової угоди, що економить ваш час, гроші та зберігає ділові чи особисті стосунки.

Цей процес не слід плутати з позасудовими заходами. Якщо ви хочете дізнатися про мирне вирішення конфлікту до подання позову, рекомендуємо прочитати про тонкощі досудового врегулювання спорів у цивільному процесі. Судова ж процедура за участю судді є повністю конфіденційною і проходить у неформальній обстановці.

Що таке врегулювання спору за участю судді

Врегулювання спору за участю судді — це добровільна судова процедура, під час якої сторони намагаються вирішити конфлікт за допомогою судді, який виступає як нейтральний посередник. Цей інститут поєднує в собі елементи класичного судочинства та медіації, допомагаючи сторонам знайти взаємовигідне рішення без тривалого судового протистояння.

На відміну від звичайного судового засідання, де суддя зобов’язаний оцінювати докази та виносити власне рішення на користь однієї зі сторін, тут його роль кардинально змінюється. Він не дає юридичних порад і не оцінює шанси сторін, а лише спрямовує переговорний процес. Це створює безпечний простір для пошуку компромісу, де кожен учасник може висловити свої справжні інтереси.

Часто сторони не до кінця розуміють природу цього інституту. Наприклад, у господарському спорі про стягнення збитків відповідач надав згоду на врегулювання, сподіваючись, що суддя під час закритих зустрічей розкриє свою фінальну позицію щодо справи. Проте суддя лише з’ясовував можливості для компромісу та роз’яснював практику Верховного Суду. Зрозумівши, що готового рішення від судді не отримати, відповідач ініціював припинення процедури, після чого справу було перерозподілено. Детальніше про підстави та порядок зміни судді, зокрема, через відвід судді в цивільному процесі, ви можете дізнатися в окремій публікації.

Умови проведення врегулювання спору в суді

Процедура врегулювання спору за участю судді може бути розпочата лише за наявності чітко визначених процесуальних умов. Суд не може призначити ці переговори автоматично або за бажанням лише одного учасника — закон вимагає обопільної згоди та дотримання строків.

Для того, щоб суддя міг винести ухвалу про початок цієї процедури, мають бути виконані такі обов’язкові вимоги:

• Відсутність розгляду по суті. Ініціювати процес можна лише на стадії підготовчого провадження у цивільному процесі (або підготовчого засідання в інших процесах) до того, як суд розпочне безпосередній розгляд справи по суті.
• Обопільна згода сторін. І позивач, і відповідач мають подати відповідні заяви або спільне клопотання про призначення врегулювання.
• Відсутність третіх осіб із самостійними вимогами. Якщо у справі беруть участь треті особи в цивільному процесі, які заявляють власні вимоги на предмет спору, процедура стає юридично неможливою.

На практиці недотримання хоча б однієї з цих умов тягне за собою відмову суду. Наприклад, як свідчить судова практика, якщо сторони цивільної справи про стягнення боргу погодилися на врегулювання, але під час підготовчого засідання у справу вступила третя особа із самостійними вимогами, суддя буде змушений відмовити у призначенні процедури через процесуальні обмеження. Також у спрощеному провадженні з викликом сторін клопотання має бути подане до першого засідання — подача безпосередньо в засіданні призведе до відмови через порушення строків. Отримати копію ухвали про призначення процедури або зупинення провадження можна в електронному вигляді, використовуючи Електронні судові рішення в застосунку Дія.

Як проходить процедура врегулювання спору

Процедура врегулювання спору за участю судді проходить у формі спільних та закритих нарад, які відбуваються у неформальній обстановці. Суддя бере участь у цих зустрічах без мантії, що допомагає знизити градус напруги між сторонами та сприяє формуванню довірчих відносин.

Під час зустрічей діють жорсткі правила конфіденційності. Згідно з процесуальним законодавством, протокол наради не ведеться, а фіксування технічними засобами (аудіо- чи відеозапис) повністю заборонено. Це дозволяє сторонам відкрито обговорювати варіанти вирішення проблеми, не побоюючись, що їхні слова будуть використані проти них у майбутньому. Сучасні технології також допомагають у цьому процесі. Закон дозволяє сторонам брати участь у спільних або закритих нарадах із суддею в режимі відеоконференції через систему Електронний суд, що є надзвичайно зручним для учасників, які перебувають за кордоном чи в інших регіонах.

Проведення спільних нарад зі сторонами

На спільних нарадах присутні всі сторони конфлікту та їхні представники. На початку першої зустрічі суддя детально роз’яснює мету процедури, права та обов’язки учасників. Головне завдання спільних зустрічей — з’ясувати підстави позову та заперечень, визначити предмет доказування та запропонувати сторонам висловити свої пропозиції щодо мирного вирішення конфлікту. Суддя може запропонувати власний варіант врегулювання, але не має права нав’язувати його.

Особливості проведення закритих нарад

Закриті наради відбуваються між суддею та кожною стороною окремо. Це унікальний інструмент, під час якого суддя може звернути увагу сторони на судову практику в аналогічних спорах та обговорити реальні перспективи справи. Наприклад, у цивільній справі про поділ спадщини між родичами, під час індивідуальної зустрічі суддя може показати практику, за якою примусовий продаж спільного майна з торгів є фінансово невигідним для обох. Це допомагає сторонам тверезо оцінити свої ризики та погодитися на компроміс. Ви можете самостійно перевірити подібні ухвали судів про проведення таких процедур через Єдиний державний реєстр судових рішень.

Згідно з ч. 1, 6, 7 ст. 203 Цивільного процесуального кодексу України: «Проведення врегулювання спору за участю судді здійснюється у формі спільних та (або) закритих нарад. ... Під час проведення врегулювання спору суддя не має права надавати сторонам юридичні поради та рекомендації, надавати оцінку доказів у справі. Інформація, отримана будь-якою зі сторін, а також суддею під час проведення врегулювання спору, є конфіденційною. Під час проведення врегулювання спору за участю судді протокол наради не ведеться та не здійснюється фіксування технічними засобами.»

Коли припиняється врегулювання спору за участю судді

Припинення врегулювання спору за участю судді може відбутися як за згодою сторін, так і внаслідок закінчення встановлених законом строків або через процесуальні зловживання. Ця процедура має жорсткі часові межі та чіткі правові наслідки для подальшого розгляду справи.

Закон встановлює кілька підстав для завершення переговорного процесу:

• Подання заяви стороною. Будь-який учасник має право в будь-який момент вийти з процесу, подавши письмову заяву.
• Закінчення 30-денного строку. Строк процедури становить не більше 30 днів з дня постановлення ухвали і не підлягає продовженню за жодних обставин.
• Ініціатива судді. Якщо суддя бачить, що одна зі сторін затягує процес або діє недобросовісно, він має право припинити процедуру самостійно.
• Укладення мирової угоди. Це успішний фінал, за якого сторони подають заяву про затвердження угоди або відмову від позову.

Найважливішим наслідком недосягнення компромісу є те, що справа передається на розгляд іншому судді. Це залізне правило гарантує, що попередній суддя, який дізнався конфіденційні деталі під час закритих нарад, не зможе упереджено вирішити справу по суті. Відстежувати рух вашої справи після зміни судді та призначені засідання можна за допомогою сервісу Інформація щодо стадій розгляду судових справ.

Успішним завершенням процедури є затвердження мирової угоди в суді, що дозволяє остаточно врегулювати конфлікт. Проте є й ризики зловживання процесом. Наприклад, в одному з цивільних процесів одна зі сторін подала клопотання про врегулювання спору з метою штучного затягування розгляду справи та виведення активів з-під арешту. Інша сторона під час нарад вказала судді на повну відсутність конструктивних пропозицій з боку опонента. Суддя за власною ініціативою припинив процедуру через затягування процесу, після чого відбулося скасування ухвали про зупинення провадження, і справу негайно передали новому судді.

Згідно з ч. 4 ст. 204 Цивільного процесуального кодексу України: «У разі припинення врегулювання спору за участю судді з підстав, передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті, справа передається на розгляд іншому судді, визначеному в порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу.»

Особливості процедури в господарському та адміністративному процесах

Хоча загальна процедура врегулювання спору за участю судді в КАСУ та ГПК є аналогічною цивільному процесу, існують суттєві обмеження щодо категорій справ, у яких ці правила застосовувати заборонено. Це пов’язано зі специфікою публічно-правових та комерційних відносин.

Для того щоб детально розібратися в цих процесуальних тонкощах, корисно порівняти обмеження, які діють у різних видах судочинства. Основні відмінності стосуються справ про банкрутство та спорів за участю державних органів.

Обмеження для господарського судочинства

У господарських справах законодавець встановив чіткі межі для застосування цієї процедури. Згідно з ч. 2 ст. 186 Господарського процесуального кодексу України, врегулювання спору за участю судді не допускається у справах про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом, а також у справах за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство. Крім того, як і в інших процесах, процедура негайно припиняється або не призначається у разі вступу в справу третьої особи із самостійними вимогами.

Згідно з ч. 2 ст. 186 Господарського процесуального кодексу України: «Проведення врегулювання спору за участю судді не допускається у спорах (справах): 1) про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом; 2) за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство; 3) у випадку вступу у справу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.»

Специфіка розгляду адміністративних справ

В адміністративному судочинстві процедура має ще більше обмежень через специфіку суб’єктів владних повноважень. Згідно з ч. 2 ст. 184 Кодексу адміністративного судочинства України, врегулювання спору не допускається в особливих категоріях справ, визначених главою 11 розділу II КАСУ (наприклад, виборчі спори, термінові справи щодо мітингів), за винятком справ про примусове відчуження земельних ділянок та деяких типових справ. Оскільки органи влади обмежені принципом законності, вони вкрай рідко йдуть на компроміси, що робить цю процедуру в КАСУ менш поширеною.

Згідно з ч. 2 ст. 184 Кодексу адміністративного судочинства України: «Проведення врегулювання спору за участю судді не допускається: 1) в адміністративних справах, визначених главою 11 розділу II цього Кодексу, за винятком справ, визначених статтею 267 цього Кодексу, та типових справ; 2) у випадку вступу у справу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.»