Треті особи в цивільному процесі та їхні права

Коли виникає судовий спір, у ньому зазвичай беруть участь дві основні сторони, проте часто з’являються й треті особи в цивільному процесі, чиї інтереси безпосередньо залежать від рішення суду. Участь таких суб’єктів допомагає всебічно розглянути справу та запобігти майбутнім тривалим судовим процесам. Якщо вчасно не врегулювати статус третіх осіб, ухвалене судове рішення може бути скасоване в апеляційному порядку, що призведе до втрати часу та коштів.

Процесуальний закон чітко розмежовує тих, хто заявляє власні вимоги на предмет спору, і тих, хто лише допомагає позивачу чи відповідачу захиститися. Розуміння цієї різниці є ключовим для правильної побудови стратегії захисту в суді.

Хто такі треті особи у цивільному судочинстві

Треті особи в цивільному процесі — це учасники судового розгляду, які вступають у вже розпочату справу для захисту своїх особистих прав та інтересів. Вони не є первинними ініціаторами спору чи тими, до кого спочатку пред’явлено позов, проте рішення суду може безпосередньо вплинути на їхнє матеріальне становище або юридичні обов’язки.

Заінтересованість таких осіб має як матеріальний, так і процесуальний характер. Матеріальний інтерес полягає в тому, що судове рішення може змінити їхні права чи створити умови для регресної вимоги в майбутньому. Процесуальний інтерес спрямований на те, щоб допомогти одній зі сторін виграти справу або відстояти власні права на спірне майно.

Закон поділяє цих учасників на дві великі категорії: ті, хто заявляє самостійні вимоги, та ті, хто вступає у справу без них. Кожна категорія має унікальний обсяг прав та обов’язків, які визначають їхню поведінку в судовому засіданні.

Третя особа із самостійними вимогами в суді

Третя особа із самостійними вимогами — це фактично новий позивач, який вступає у розпочатий процес, оскільки вважає, що предмет спору повністю або частково належить саме йому, а не первинним сторонам. Вона вступає у справу виключно за власною ініціативою та пред’являє позов до однієї чи обох сторін одночасно.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Цивільного процесуального кодексу України: «Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін».

Такі учасники користуються всіма правами та несуть обов’язки позивача, а їхній позов оформлюється за загальними правилами. Згідно зі ст. 195 ЦПК України, до позовів третіх осіб із самостійними вимогами застосовуються положення про зустрічний позов, що вимагає належного обґрунтування та сплати судового збору.

Приклад самостійних вимог у сімейних спорах

Типовим прикладом є ситуація, коли подружжя ділить у суді автомобіль. Під час процесу з’являється близький родич, який стверджує, що авто було придбано за його кошти, які він дав у борг під заставу цієї машини. Родич вступає у справу як третя особа із самостійними вимогами, вимагаючи передати транспортний засіб йому, заперечуючи права обох членів подружжя на користь власного майнового інтересу.

Процесуальні особливості вступу третьої особи

Важливо знати, що до третьої особи із самостійними вимогами не можна пред’явити зустрічний позов. Після її вступу у процес суд за клопотанням учасників справи може почати розгляд спору спочатку, щоб забезпечити рівність усіх сторін у наданні доказів та пояснень.

Третя особа без самостійних вимог цпк

Третя особа без самостійних вимог цпк — це учасник процесу, який не претендує на сам предмет спору, але вступає у справу на стороні позивача або відповідача, оскільки майбутнє рішення суду може вплинути на його власні права чи обов’язки. Головна мета її участі — допомогти тій стороні, на боці якої вона виступає, здобути перемогу у спорі.

Згідно з ч. 1 ст. 53 Цивільного процесуального кодексу України, такі особи можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження у разі, коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов’язки щодо однієї зі сторін. Вони можуть зробити це добровільно або бути залученими за клопотанням інших учасників чи за ініціативою суду.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у справі № 766/20974/17 від 15.07.2020 зазначив: «цивільним процесуальним законодавством не передбачено покладання на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, будь-яких матеріально-правових обов’язків, а також встановлення чи захист їхніх прав у межах цього судового процесу». Це означає, що суд не може безпосередньо стягнути кошти з такої особи у поточному судовому засіданні.

Залучення нотаріуса чи водія як третьої особи

У практиці часто виникає потреба залучити фахівців чи безпосередніх виконавців дій. Наприклад, Велика Палата Верховного Суду у справі № 686/17779/16ц від 29.08.2018 вказала, що у спорах про скасування реєстраційних дій нотаріус має залучатися саме як третя особа без самостійних вимог, а не як відповідач. Також типовим прикладом є ДТП: якщо позов пред’явлено до власника авто, водій-винуватець залучається третьою особою на стороні відповідача для забезпечення можливості майбутнього регресу.

Строки та вимоги до клопотання

На практиці вступ третьої особи без самостійних вимог можливий лише до закінчення підготовчого провадження. Клопотання про залучення обов’язково повинно містити чітке обґрунтування: які саме права чи обов’язки цієї особи і яким чином будуть змінені в результаті ухвалення судового рішення.

Наслідки незалучення третьої особи до справи

Незалучення третьої особи, на чиї права може вплинути судове рішення, тягне за собою серйозні процесуальні та матеріальні ризики для обох сторін спору. Якщо сторона знала про існування такої особи, але не заявила клопотання про її участь, наслідки можуть бути вкрай несприятливими.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 ЦПК України: «Якщо в результаті ухвалення судового рішення сторона може набути право стосовно третьої особи або третя особа може пред’явить вимоги до сторони, така сторона зобов’язана повідомити суд про цю третю особу».

Якщо цього не зробити, виникають дві основні проблеми. По-перше, встановлені судом обставини не матимуть преюдиційної (обов’язкової) сили у майбутньому спорі між стороною та цією третьою особою. По-друге, недбала сторона втрачає право на подальший регресний позов, якщо третя особа доведе, що її участь у першому процесі могла запобігти програшу справи.

Процесуальні права та обов’язки третіх осіб у суді

Оскільки треті особи є повноцінними учасниками справи, їхній правовий статус багато в чому подібний до статусу позивача чи відповідача. Вони мають широкий спектр можливостей для активного захисту своєї позиції у судовому процесі.

Згідно з ч. 1 ст. 43 ЦПК України, треті особи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги та копії, подавати докази, брати участь у судових засіданнях та дослідженні доказів, ставити питання іншим учасникам справи, свідкам, експертам, а також подавати заяви та клопотання.

Важливим процесуальним аспектом є право на оскарження рішень. Наприклад, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у справі № 294/1347/17 від 06.09.2022 роз’яснив, що третя особа має право оскаржити заочне рішення суду безпосередньо до апеляційної інстанції, оскільки право на спрощений перегляд у суді першої інстанції належить виключно відповідачу.

Поряд із правами, треті особи несуть і процесуальні обов’язки. Вони зобов’язані добросовісно користуватися своїми правами, виявляти повагу до суду, з’являтися на засідання за викликом або завчасно повідомляти про неможливість прибуття, а також надавати суду виключно достовірні пояснення та докази.

Судовий збір при вступі третьої особи

Питання фінансових витрат є важливим аспектом судочинства. Обов’язок сплати судового збору безпосередньо залежить від того, який саме процесуальний статус має третя особа при вступі у справу.

Оскільки третя особа із самостійними вимогами фактично подає новий позов, вона зобов’язана сплатити судовий збір на загальних підставах відповідно до Закону України «Про судовий збір». Ці витрати згодом включаються у загальні судові витрати у цивільному процесі та можуть бути стягнуті з програвшої сторони.

Натомість треті особи, які не заявляють самостійних вимог, повністю звільнені від сплати судового збору за вступ у справу чи залучення до неї. Вони не подають позовних заяв, тому процесуальні дії щодо їх залучення не потребують фінансових витрат з їхнього боку.