Визнання особи безвісно відсутньою та померлою

Визнання особи безвісно відсутньою через суд є важливим юридичним кроком, який дозволяє врегулювати майнові та сімейні відносини, якщо людина зникла. Коли близька особа тривалий час не виходить на зв’язок, родичі опиняються у правовому вакуумі: вони не можуть розпоряджатися майном, вирішувати сімейні питання чи отримати соціальну допомогу.

Цивільне законодавство України передбачає чіткі механізми для захисту інтересів як самої зниклої особи, так і її родини. Оформлення відповідного статусу через судові органи допомагає розв’язати складні життєві проблеми та повернути контроль над сімейними справами.

Розшук зниклої особи та контакти органів з розшуку

Розшук зниклої особи є першим і обов’язковим етапом перед зверненням до суду. Поліція має офіційно зафіксувати факт зникнення та розпочати розшукові заходи, оскільки суд не може ухвалити рішення без підтвердження того, що людину дійсно шукали.

Звернення до правоохоронних органів дозволяє отримати необхідні документи для судового процесу. Зокрема, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) та довідка про результати розшуку є ключовими доказами, які підтверджують тривалу відсутність особи.

Як ініціювати офіційний розшук через поліцію

Для початку процедури необхідно звернутися до найближчого відділу Національної поліції із заявою про зникнення особи. Також це можна зробити за телефоном гарячої лінії поліції. За фактом звернення відкриється кримінальне провадження (зазвичай за ст. 115 КК України з приміткою «зниклий безвісти»).

Під час подання заяви важливо надати якомога більше інформації про зниклого: біографічні дані, детальний опис зовнішності, особливі прикмети, фотографії та контакти осіб, які спілкувалися з ним останніми. У деяких випадках родичів можуть попросити надати генетичний матеріал для проведення ДНК-експертизи, що є стандартною процедурою під час розшуку.

Перевірити статус розшуку особи можна через офіційний сервіс МВС Пошук зниклих громадян МВС України.

Контакти державних органів та гарячих ліній

Для отримання інформації та допомоги у розшуку родичі можуть звертатися до спеціалізованих державних органів та установ. Нижче наведено основні контакти:

• Національна поліція України. Телефон цілодобової гарячої лінії 0 800 212 151.
• Гаряча лінія з розшуку осіб МВС. Короткий номер для швидкого зв’язку 1698.
• Національне інформаційне бюро НІБ. Номер телефону 1648 або додатковий міський телефон +38 (044) 287-81-65.
• Уповноважений з питань осіб зниклих безвісти. Зв’язатися можна за телефоном (044) 254-74-33.
• Міжнародний Комітет Червоного Хреста. Безкоштовна гаряча лінія за номером 0-800-300-155.

Якщо вам потрібне визнання родича зниклим безвісти за особливих обставин, це стосується специфічних умов воєнного стану, які мають свої особливості.

Підстави для визнання фізичної особи безвісно відсутньою

Визнання особи безвісно відсутньою в судовому порядку можливе лише за наявності чітких законодавчих умов. Головною передумовою є повна відсутність відомостей про місце перебування людини в місці її постійного проживання протягом одного року.

Згідно з ч. 1 ст. 43 Цивільного кодексу України: «Фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.»

Цей строк починає обчислюватися з дня отримання останніх відомостей про зниклу особу. Якщо встановити цей конкретний день неможливо, початком строку вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були отримані останні відомості. Якщо ж неможливо визначити навіть місяць, строк починається з першого січня наступного року.

Як довести суду тривалу відсутність людини

Для успішного вирішення справи в суді необхідно зібрати ґрунтовну доказову базу. Перш за все, слід надати довідку про відкриття кримінального провадження та результати розшуку. Також корисними будуть письмові показання свідків, наприклад, сусідів чи колег по роботі, які підтверджують, що людина тривалий час не з’являлася вдома.

Додатково можна надати довідки з банківських установ про відсутність будь-які фінансових операцій по рахунках зниклого, що свідчить про припинення його активної життєдіяльності. Усі ці документи допомагають переконати суд у тому, що відсутність особи є тривалою та не пов’язана з її свідомим переховуванням.

Чому простої відсутності інформації недостатньо

Судова практика демонструє суворий підхід до цього питання. Сама по собі відсутність відомостей про людину не є автоматичною підставою для визнання її безвісно відсутньою. Суд зобов’язаний ретельно дослідити всі обставини зникнення, перевірити, чи вживалися реальні заходи для розшуку, та переконатися, що у зниклої особи немає причин приховувати своє місцезнаходження, наприклад, через наявність боргів чи кримінального переслідування.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у справі №760/3112/16-ц від 06.05.2020 зазначив: «фактична відсутність відомостей про місце перебування особи не є безумовною підставою для визнання її безвісно відсутньою. Цей юридичний факт потребує додаткового доказування: суд повинен ретельно дослідити обставини зникнення, з'ясувати, чи вживалися заходи для розшуку особи та чи дійсно відсутні будь-які відомості про неї в місці її постійного проживання протягом установленого законом строку.»

Сама по собі відсутність відомостей про особу не є достатньою підставою для визнання її безвісно відсутньою.

В нашій практиці був випадок, коли громадянин виїхав в іншу область на заробітки і перестав виходити на зв’язок. Через пів року дружина звернулася до суду, щоб визнати його безвісно відсутнім для оформлення пільг. Проблема полягала в тому, що суд відмовив у відкритті провадження, оскільки з моменту останньої звістки минуло лише 6 місяців замість передбаченого законом року. Дружині порадили офіційно подати заяву про зникнення до поліції та дочекатися закінчення 12-місячного строку розшуку.

Порядок подання заяви до суду

Справи про визнання особи безвісно відсутньою розглядаються судами в порядку окремого провадження. Це особлива судова процедура, яка спрямована на встановлення юридичних фактів, а не на вирішення спору про право між різними сторонами.

Заява подається до місцевого загального суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання чи перебування зниклої особи. У процесі розгляду суд залучає заінтересованих осіб, якими зазвичай виступають органи ДРАЦС або органи опіки та піклування. Під час підготовки справи до розгляду суддя самостійно робить офіційні запити до органів реєстрації місця проживання, останнього місця роботи, ДРАЦС та поліції.

Хто може звернутися із заявою до суду

Право на звернення до суду має будь-яка заінтересована особа, чиї права або обов’язки безпосередньо залежать від правового статусу зниклого. До такого кола осіб належать члени сім’ї (чоловік, дружина, батьки, діти), спадкоємці, які претендують на майно, кредитори, що мають фінансові вимоги, а також органи опіки та піклування, які діють в інтересах неповнолітніх дітей зниклої особи.

Важливо, що у справах, які стосуються військовослужбовців, існують процесуальні нюанси. Зокрема, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у справі №686/11198/22 від 10.07.2024 постановив, що Міністерство оборони України або відповідні військові частини підлягають обов’язковому залученню до участі у таких справах.

Які вимоги встановлено до заяви та документів

Заява має відповідати суворим процесуальним вимогам. Згідно з чинним законодавством, у ній обов’язково зазначається мета, для якої заявникові необхідно визнати особу безвісно відсутньою. Також детально описуються обставини зникнення та додаються докази, що підтверджують безвісну відсутність.

За подання заяви сплачується судовий збір за ставками окремого провадження, який становить 0,1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, окрім випадків, коли заявник має пільги. Якщо між родичами та кредиторами виникає спір про право на майно, суд може залишити заяву без розгляду та роз’яснити право вирішити це питання у порядку позовного провадження із залученням усіх зацікавлених сторін.

Правові наслідки визнання особи безвісно відсутньою та скасування рішення

Рішення суду, яке набрало законної сили, тягне за собою серйозні цивільно-правові наслідки, спрямовані на захист майна зниклого та забезпечення життєдіяльності його родини. Цей статус не припиняє правоздатність особи повністю, але суттєво змінює порядок управління її майновими правами.

Головне завдання таких наслідків — не допустити руйнування чи втрати майна зниклої особи, а також захистити інтереси осіб, які перебували на її утриманні. Усі дії з майном переходять под контроль державних органів та призначених осіб, що дозволяє уникнути хаосу в управлінні активами.

Опіка над майном та управління майновими правами

На підставі судового рішення нотаріус за останнім місцем проживання зниклого описує його майно та встановлює над ним опіку. Опис майна обов’язково проводиться у присутності двох незалежних свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 44 Цивільного кодексу України: «На підставі рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою нотаріус за останнім місцем її проживання описує її майно та встановлює над ним опіку.»

Призначений опікун отримує право управляти цим майном, оплачувати комунальні послуги та утримувати нерухомість. За рахунок цього майна опікун також зобов’язаний виконувати фінансові зобов’язання зниклого, наприклад, виплачувати борги кредиторам. Усі ці витрати покриваються виключно за рахунок коштів та майна самої особи, а не з особистих коштів опікуна.

Ми стикалися з ситуацією, коли після зникнення власника компанії виникла загроза зупинки бізнесу, оскільки рахунки були заблоковані, а контракти не підписувалися. Чекати рік рішення суду про безвісну відсутність означало банкрутство. Родичі звернулися до нотаріуса за місцем знаходження нерухомості бізнесу та на підставі заяви заінтересованої особи встановили тимчасову опіку над майном до винесення судового рішення.

Також у нашій практиці був випадок, коли громадянин, якого визнали безвісно відсутнім, мав заборгованість перед банком. Банк намагався стягнути борг за рахунок майна через суд. Відповідачем у справі виступив призначений нотаріусом опікун майна, який за рахунок наявних активів відсутнього погасив борги перед банком у межах вартості цього майна.

Вплив статусу на шлюб та соціальні виплати

Визнання особи безвісно відсутньою значно спрощує сімейні процедури. Зокрема, інший з подружжя отримує право на розлучення при зникненні чоловіка або дружини в односторонньому порядку через органи ДРАЦС без необхідності звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу.

Також цей статус дозволяє матері чи батькові дітей зниклого оформити державну соціальну допомогу на дітей, якщо один із батьків ухиляється від сплати аліментів або його місцезнаходження невідоме, що допомагає фінансово підтримати родину у скрутному становищі. Крім того, припиняються зобов’язання, які тісно пов’язані з особою (наприклад, видані нею довіреності або договори доручення).

Скасування рішення про визнання безвісно відсутнім

Якщо людина, яку було визнано безвісно відсутньою, з’являється або одержано відомості про місце її перебування, суд за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду. Особа може сама звернутися до суду із заявою про скасування рішення.

Суд розглядає заяву за участю цієї особи та заявника. На підставі нового судового рішення нотаріус скасовує опіку над майном, а органи ДРАЦС анулюють відповідні записи, що дозволяє людині повністю поновити свій цивільний статус та повернути контроль над власним майном.

Коли можливе оголошення фізичної особи померлою

Оголошення фізичної особи померлою є правовою презумпцією її загибелі, яка застосовується за відсутності будь-яких відомостей про людину протягом тривалого часу. Закон чітко розмежовує строки залежно від обставин, за яких людина зникла.

Згідно з ч. 1 ст. 46 Цивільного кодексу України: «Фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців...»

Суд встановлює день смерті особи на основі наявних доказів. Зазвичай днем смерті вважається день набрання законної сили рішенням суду, але якщо особу оголошують померлою через зникнення за небезпечних обставин, суд може визнати днем смерті конкретний день вірогідної загибелі.

Загальні та скорочені строки для оголошення померлою

Загальний трирічний строк застосовується у більшості цивільних випадків. Скорочений шестимісячний строк діє виключно тоді, коли є докази реальної небезпеки для життя. Наприклад, якщо людина зникла під час надзвичайних ситуацій техногенного чи природного характеру, закон передбачає строк в один місяць після завершення роботи спеціальної комісії.

У нашій практиці був випадок, коли батько сімейства зник під час шторму на морі під час відпочинку. Родина опинилася без годувальника, але чекати 3 роки для оголошення померлим за загальною процедурою було занадто довго. Оскільки зникнення відбулося за обставин, що безпосередньо загрожували смертю, юристи допомогли родині подати заяву до суду через 6 місяців, що дозволило оперативно оголосити особу померлою та відкрити спадщину.

Різниця між оголошенням померлою та фактом смерті

Варто чітко розрізняти ці два юридичні поняття. Оголошення особи померлою — це припущення суду за повної відсутності інформації та тіла. Натомість встановлення факту смерті відбувається тоді, коли є беззаперечні докази загибелі людини у конкретний час та за конкретних обставин (наприклад, на тимчасово окупованій території), але отримати медичне свідоцтво про смерть неможливо.

У таких випадках юристи допомагають провести встановлення факту смерті в судовому порядку для швидкої реєстрації в органах ДРАЦС. Наприклад, у нас є успішні кейси, такі як встановлення факту смерті на окупованій території для оформлення спадщини, або встановлення факту смерті військовослужбовця через суд, що дозволило родині отримати свідоцтво про смерть.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у справі №390/1443/19 від 07.07.2021 зазначив, що сама по собі відсутність відомостей про місце перебування фізичної особи протягом трьох років у місці її постійного проживання чи реєстрації не є достатньою та безумовною підставою для оголошення цієї особи померлою судом.

Сплив трирічного строку відсутності відомостей не є автоматичною підставою для оголошення особи померлою.

Наслідки оголошення особи померлою та правила повернення майна у разі її появи

Набрання чинності рішенням суду про оголошення особи померлою прирівнюється до фактичної смерті людини з усіма відповідними цивільно-правовими наслідками. Це рішення є підставою для офіційної реєстрації смерті в органах ДРАЦС та видачі свідоцтва про смерть.

З цього моменту відкриється спадщина на все майно, що належало особі. Спадкоємці отримують право на вступ у спадщину за заповітом або за законом у загальному порядку. Також повністю припиняється шлюб зниклої особи, а всі її особисті зобов’язання та договори припиняють свою дію.

Правові наслідки оголошення особи померлою

Закон встановлює додаткові запобіжні заходи для захисту права власності особи на випадок її повернення. Спадкоємці не мають права продавати або дарувати отримане у спадок майно протягом певного часу.

Згідно з ч. 2 ст. 47 Цивільного кодексу України: «Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п'яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв'язку з відкриттям спадщини. Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження.»

Ця заборона є абсолютною і діє безпосередньо з дня відкриття спадщини (тобто набрання чинності рішенням суду), а не з моменту реєстрації права власності спадкоємцем. Ми стикалися з ситуацією, коли спадкоємець отримав у спадщину квартиру батька, якого суд оголосив померлим. Через два роки син вирішив продати квартиру, знайшов покупця та уклав попередній договір. Нотаріус відмовився посвідчувати договір купівлі-продажу через діючу 5-річну заборону відчуження майна, тому угоду довелося скасувати.

Процедура скасування судового рішення про смерть

Якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з’явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, закон детально регламентує процедуру відновлення її прав.

Згідно з ч. 1 ст. 48 Цивільного кодексу України: «Якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з'явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою.»

Для відновлення свого правового статусу громадянин має звернутися до суду, який виніс первинне рішення, або до суду за місцем свого поточного перебування. На підставі нового судового рішення ДРАЦС анулює запис про смерть, що дозволяє людині знову отримати дійсний паспорт, відновити реєстрацію та повноцінно користуватися всіма правами громадянина.

Повернення майна та відновлення сімейного статусу

Повернення майна залежить від способу його переходу до спадкоємців чи третіх осіб. Незалежно від часу своєї появи фізична особа має право вимагати від особи, яка володіє її майном, повернення цього майна, якщо воно збереглося в натурі та перейшло безоплатно (шляхом спадкування або дарування).

У нашій практиці був випадок, коли громадянина оголосили померлим, і його дачний будинок успадкував та безкоштовно оформив на себе племінник. Згодом племінник подарував цей будинок своєму другові. Після повернення громадянина виник спор. Оскільки будинок перейшов до обох набувачів безоплатно (спадкування та дарування) і зберігся в натурі, повернутий власник успішно відсудив майно назад.

Якщо ж майно було продано добросовісному покупцеві за гроші, повернути його в натурі неможливо. Проте повернута особа має право вимагати від спадкоємців компенсації вартості проданого майна або передачі отриманих за нього коштів. Готівкові гроші та цінні папери на пред’явника не повертаються в жодному разі. Також не можна повернути майно, якщо воно було оформлене іншими особами за набувальною давністю.

Щодо сімейних відносин діють особливі правила. Якщо після оголошення особи померлою її чоловік або дружина уклали новий зареєстрований шлюб, попередній шлюб вважається остаточно припиненим і не може бути поновлений. Поновлення шлюбу після повернення особи є неможливим, якщо інший з подружжя вже встиг зареєструвати новий шлюб, навіть якщо цей новий шлюб згодом було розірвано або визнано недійсним. Якщо ж новий шлюб не укладався, подружжя може поновити свої сімейні стосунки, подавши спільну заяву до органів ДРАЦС після скасування судового рішення про смерть.

Прочитати на: мовою