Визнання доказів недопустимими в цивільному процесі

Визнання доказів недопустимими в цивільному процесі — це ключовий інструмент захисту від фальсифікацій та процесуальних зловживань з боку опонентів. Якщо інша сторона подає підроблені документи, таємні записи або копії без оригіналів, ви маєте законне право вимагати їхнього повного виключення зі справи. Успішне усунення таких матеріалів часто визначає фінальну перемогу в суді, оскільки опонент втрачає основу своїх вимог.

Проте автоматично суд не відкине сумнівний документ — для цього потрібні активні та своєчасні дії вашого представника. Пропуск процесуальних строків або неправильно оформлене клопотання призведуть до того, що суддя оцінить недостовірні дані на користь іншої сторони.

Як працює допустимість доказів у суді

Допустимість доказів у цивільному процесі визначає, які саме засоби доказування дозволено використовувати для підтвердження обставин справи, та забороняє використання матеріалів, отриманих незаконним шляхом. Якщо інформацію здобуто з порушенням закону, вона втрачає юридичну силу і не може бути покладена в основу судового рішення. Це означає, що навіть правдивий факт не буде врахований, якщо його зафіксували неналежним способом.

Закон встановлює суворі рамки для процесу збирання та надання відомостей. Згідно зі статтею 78 Цивільного процесуального кодексу України, недопустимими є докази, одержані з порушенням встановленого законом порядку. Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами, не можуть доводитися іншими матеріалами.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 78 Цивільного процесуального кодексу України: «1. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. 2. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.»

Наприклад, якщо закон вимагає надати зареєстровані правовстановлюючі документи для підтвердження права власності на нерухомість, суд не зможе прийняти замість них показання свідків. Оцінюючи докази в цивільному процесі, суддя завжди перевіряє джерело їхнього походження та процедуру отримання.

Які докази суд визнає недопустимими

Суд визнає докази недопустимими, якщо вони отримані з порушенням конституційних прав громадян, без згоди особи або від суб’єктів, які не мають права робити відповідні дослідження. Найчастіше під удар потрапляють таємні аудіозаписи, незасвідчені копії інтернет-листування та документи, складені з порушенням процедури. Такі матеріали повністю виключаються з судового розгляду за заявою зацікавленої сторони.

У судовій практиці сформувалися чіткі категорії матеріалів, які регулярно відхиляються судами через недопустимість:

• Таємні записи розмов. Аудіозапис телефонної розмови є недопустимим, якщо його зроблено без згоди співрозмовника. Це порушує право на приватність, гарантоване статтею 32 Конституції України. Винятком є лише записи, зроблені правоохоронцями в межах кримінального провадження.
• Незасвідчені скріншоти та чати. Звичайні паперові роздруківки повідомлень з Viber чи Telegram без електронного підпису часто відхиляються. Коли опонент заперечує автентичність листування, суд вимагає надати першоджерело або виконати експертизу носія. Наші адвокати часто стикаються з такими викликами, захищаючи клієнтів у спорах, де фігурує фіктивна оренда нерухомості чи інші сумнівні угоди.
• Акти оцінки від неліцензованих осіб. Якщо позивач надає звіт про збитки, складений його знайомим підприємцем без сертифіката оцінювача, такий документ не має юридичної сили. Оцінку майна за законом можуть робити лише сертифіковані експерти.
• Документи без підпису про ознайомлення. У трудових спорах копії наказів про догани працівнику, на яких немає його підпису про ознайомлення і не складено акт про відмову від підпису, визнаються недопустимими для доведення порушень дисципліни.

Специфічні правила діють також для цифрових комунікацій. Оскільки електронні докази в цивільному процесі стають все більш поширеними, суди детально аналізують умови їхнього прийняття.

Велика Палата Верховного Суду у справі №916/3027/21 від 21.06.2023 зазначила: «повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронними доказами, які суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими доказами. Суд може розглядати таке листування як доказ лише тоді, коли воно дає можливість достовірно встановити авторів (відправника та одержувача) та зміст листування.»

Листування в месенджерах є повноцінним електронним доказом, якщо можна чітко ідентифікувати його авторів. Якщо ж ідентифікація неможлива, суд не візьме роздруківки до уваги.

Як оформити визнання доказів недопустимими в цивільному процесі

Щоб виключити сумнівний доказ з числа доказів, учасник справи повинен подати письмову заяву про недопустимість або фальшивість документа до закінчення підготовчого засідання. Суд не робить таку перевірку самостійно — ініціатива має виходити виключно від сторони процесу. Якщо ви пропустите цей строк без поважних причин, ви втратите право оскаржити допустимість матеріалів у майбутньому.

Процесуальний алгоритм дій регламентується нормами Цивільного процесуального кодексу. Зокрема, закон передбачає чіткий порядок реакції на сумнівні документи, які опонент намагається додати до справи.

Згідно з ч. 11 ст. 83 Цивільного процесуального кодексу України: «У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.»

Особливо гостро стоїть питання, коли опонент надає лише копії документів, стверджуючи, що оригінали нібито втрачені. Наприклад, у спорах про стягнення боргів за розписками відсутність оригіналу є критичною. Якщо ви заперечуєте свій підпис на копії розписки, а інша сторона не може надати оригінал для огляду, суд керується правилами статті 95 ЦПК і не бере таку копію до уваги. Аналогічне правило діє і для електронних матеріалів.

Згідно з ч. 5 ст. 100 Цивільного процесуального кодексу України: «Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.»

Подати таку заяву можна через Кабінет підсистеми «Електронний суд» або безпосередньо через канцелярію суду. Отримавши таку заяву, суддя зобов’язаний надати належну оцінку цих доказів судом у мотивувальній частині свого рішення.

Також важливим є дотримання строків подання самих доказів. Якщо відповідач приносить оригінал договору оренди з новими умовами вже під час розгляду справи по суті, коли підготовче провадження закрите, ви маєте право просити суд залишити цей доказ без розгляду на підставі статті 83 ЦПК.

Як призначити експертизу для перевірки доказів

Для перевірки достовірності письмових доказів суд призначає судову експертизу за клопотанням учасника справи, якщо для встановлення підробки потрібні спеціальні знання. Просто заявити в суді, що підпис чи печатка на документі є фальшивими, недостатньо — ви зобов’язані ініціювати проведення почеркознавчої або технічної експертизи документів. Без експертного висновку суддя не зможе самостійно відкинути документ лише на підставі ваших візуальних заперечень.

Виконання експертизи є процесуальним правом і обов’язком сторін, що чітко регламентується законодавством України.

Згідно з ч. 1 ст. 103 Цивільного процесуального кодексу України: «Суд призначає експертизу у справі за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи, якщо: 1) для з’ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо...»

Важливо пам’ятати, що початкову оплату за виконання судової експертизи робить саме та сторона, яка заявила клопотання про її призначення. Однак після ухвалення рішення на вашу користь усі понесені судові витрати, включаючи вартість експертного дослідження, повністю стягуються з опонента.

У деяких категоріях справ виконання експертизи є взагалі безальтернативним способом доказування. Судова практика підтверджує, що суд не має права замінювати висновок експерта іншими матеріалами справи, якщо закон вимагає спеціальних знань.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у справі №676/1200/20 від 06.04.2021 зазначив: «для з’ясування обставин, які потребують спеціальних знань (зокрема, відсутності кровного споріднення), обов’язковим є призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи. Суд не може вирішувати такі питання на основі інших доказів, якщо закон вимагає проведення експертизи.»

Спростування біологічного батьківства неможливе без виконання судово-генетичної експертизи. Точно так само спростування автентичності підпису на договорі вимагає висновку судово-почеркознавчої експертизи, який і стане головним доказом недопустимості підробленого документа.