Обмеження пересування у воєнний стан: порядок встановлення

Обмеження пересування у воєнний стан — це не хаотичний процес, а суворо регламентована юридична процедура. Держава має право встановлювати особливий режим в’їзду і виїзду, але для цього потрібен спільний наказ військового командування та адміністрації, а не просто усне розпорядження на місцях. Загальні умови воєнного стану в Україні вимагають чіткого документального оформлення будь-яких заборон.

На практиці люди часто стикаються з відмовами у реєстрації місця проживання або забороною проїзду, які не мають належного підґрунтя. Розуміння того, як саме мають застосовуватися постанови Кабінету Міністрів №1455 та №1450, допомагає відрізнити законні вимоги від перевищення повноважень і захистити свої права.

Хто приймає рішення про обмеження пересування

Рішення про обмеження пересування приймається виключно спільно — військовим командуванням та відповідною військовою адміністрацією. Місцева влада, поліція чи окремий комендант не можуть самостійно закрити в’їзд до міста або району.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»: «встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в’їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів»

На практиці виникають ситуації, коли місцева адміністрація видає розпорядження про обмеження в’їзду без узгодження з військовим керівництвом. Таке рішення є юридично нікчемним, оскільки законодавство вимагає саме спільного акту.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у справі №380/15670/22 від 19.09.2023 зазначив: «у період воєнного стану діють спеціальні норми Законів України «Про правовий режим воєнного стану»... Ці закони є спеціальними для цього періоду і дозволяють обмежувати свободу пересування громадян»

Обмеження свободи пересування під час війни базуються на спеціальних законах, що мають пріоритет. Тому будь-які дії посадових осіб мають спиратися на конкретний спільний наказ, а не на загальні міркування безпеки.

Що має містити наказ про особливий режим в’їзду і виїзду

Наказ про особливий режим в’їзду і виїзду обов’язково повинен мати письмову форму, містити обґрунтування загроз, чіткі географічні межі та строк дії. Усні розпорядження про закриття проїзду через конкретний район не мають юридичної сили, і дії підлеглих на блокпостах у такому разі позбавлені законної основи.

Важливий процедурний нюанс стосується строків та публічності. Згідно з Постановою №1455, якщо термін дії наказу закінчився, обмеження вважаються автоматично знятими до видання нового документа. Крім того, рішення має бути обов’язково опубліковане у місцевій пресі чи на сайті адміністрації протягом 24 годин. Відсутність публікації дає підстави для оскарження штрафів за порушення режиму.

Комендант території не є самостійним джерелом права. Він лише реалізує заходи, які вже прописані у спільному наказі, і не може на власний розсуд вигадувати нові правила гри для цивільного населення. Проте саме комендант може визначати перелік документів, необхідних для проїзду, якщо це передбачено базовим наказом.

Як запроваджується заборона на вибір місця проживання

Заборона на вибір місця проживання запроваджується за процедурою, визначеною Постановою КМУ №1450, і полягає у тимчасовому блокуванні можливості зареєструвати своє місце перебування на певній території. Це рішення також оформлюється спільним наказом військового командування та адміністрації.

Згідно з п. 3 Постанови КМУ від 29.12.2021 № 1450: «Військове командування разом з військовою адміністрацією видає наказ про запровадження заборони або обмеження на вибір місця перебування чи місця проживання осіб.»

Органи реєстрації, такі як ЦНАП, повинні отримати копію цього наказу офіційними каналами зв’язку. Якщо людина, наприклад, здійснює реєстрацію місця проживання ВПО, а їй відмовляють через внутрішнє усне розпорядження або посилаються на наказ без чіткого переліку населених пунктів — така відмова є неправомірною.

Крім того, наказ має містити обґрунтування, чому саме певна категорія осіб обмежується у правах. Обмеження не повинні мати дискримінаційного характеру без воєнної необхідності та не можуть порушувати порядок доступу до житла його законних власників, навіть якщо вони там не зареєстровані.

Які заходи передбачає особливий режим пересування

Особливий режим пересування включає встановлення блокпостів, обмеження руху транспорту та перевірку документів у громадян. Ці заходи реалізуються на підставі Постанови КМУ №1455 та деталізуються у відповідному наказі.

Часто виникає плутанина щодо того, хто саме обмежує рух. Наприклад, поліція не може самостійно встановлювати знаки обмеження руху як власне рішення — це робиться виключно в межах реалізації наказу коменданта. Сама ж перевірка документів під час воєнного стану має проводитися за наявності визначених законом підстав, як-от зовнішні ознаки перебування в розшуку.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у справі №380/14938/22 від 18.04.2024 зазначив: «при перевірці документів та наданні дозволу на пересування... уповноважені особи мають право використовувати дані оперативних баз... Наявність інформації про обмеження в таких базах може нівелювати право особи на пересування»

Дані з оперативних баз можуть бути підставою для обмеження пересування навіть при наявності інших документів. Тому правомірність перетину блокпоста залежить не лише від паперових документів, а й від інформації в державних реєстрах.