Правила скидання зворотних вод у водні об’єкти: нормативи ГДС та охорона від промислового забруднення

Скидання зворотних вод — це суворо регламентований процес, який вимагає від підприємства наявності дозволу та дотримання нормативів гранично допустимого скиду (ГДС). Правильне оформлення дозвільної документації та контроль за якістю стоків дозволяють бізнесу уникнути багатотисячних штрафів та приписів про зупинення діяльності.

Головна проблема полягає в тому, що підприємства часто плутають поняття загального та спеціального водокористування або використовують застарілі методики розрахунку. Навіть скидання дощових вод з території промислового об’єкта без очищення є порушенням, яке фіксує екологічна інспекція під час перевірок.

Що таке зворотні води та умови їх скидання

Зворотні води — це вода, що повертається у природне середовище після використання у господарській діяльності у вигляді стічних, шахтних, кар’єрних чи дренажних вод. Їх відведення дозволяється виключно за умови дотримання встановлених нормативів та наявності відповідного дозволу на спеціальне водокористування.

Багато хто вважає, що якщо скид здійснюється у суху балку, то дозвіл не потрібен, але це типова помилка. Оскільки балка є елементом рельєфу, що веде до водного об’єкта, такий скид також підлягає обов’язковому нормуванню. Закон прямо забороняє використовувати рельєф місцевості для відведення стічних вод без попереднього очищення.

Визначення спеціального водокористування за законом

Юридичне визначення цього процесу міститься у Водному кодексі, де чітко вказано, що використання технічних пристроїв для скиду забруднюючих речовин автоматично переводить діяльність у розряд спеціальної.

Згідно з ч. 1 ст. 48 Водного кодексу України: «Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у зворотні води із застосуванням споруд або технічних пристроїв.»

Обов’язковість дозволу для транзитного скиду

Навіть якщо підприємство лише акумулює надлишки чужих зворотних вод і здійснює їх транзитний скид, воно зобов’язане мати власний дозвіл. Це підтверджується актуальною судовою практикою Верховного Суду.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у справі №160/1611/20 від 19.02.2024 зазначив: «Діяльність підприємства, пов’язана з акумуляцією надлишків зворотних вод та їх подальшим скиданням у водні об'єкти, за своєю правовою природою є спеціальним водокористуванням.»

Скидання промислових зворотних вод без дозволу на спецводокористування є незаконним і платним за замовчуванням.

Нормативи екологічної безпеки та цілі запобігання забрудненню

Нормативи екологічної безпеки встановлюються для того, щоб регламентувати гранично допустимий вплив на водні ресурси та забезпечити безпеку довкілля. Це комплекс еколого-економічних показників, які кожне підприємство має інтегрувати у свою виробничу діяльність.

Державна екологічна політика України на період до 2030 року ставить за мету досягнення «доброго» стану масивів поверхневих та підземних вод. Це означає, що вимоги до якості очищення стоків будуть лише посилюватися, а контроль з боку держави — ставати жорсткішим.

Основні вимоги статей 35-40 Водного кодексу

Законодавство визначає п’ять ключових груп нормативів, які регулюють використання та охорону водних об’єктів:

• Екологічна безпека водокористування. Загальні вимоги до безпечного функціонування об’єктів.
• Якість води масивів. Стандарти стану поверхневих та підземних вод.
• Рівень скидання відходів. Дозволені обсяги забруднюючих речовин.
• Галузеві технологічні вимоги. Норми формування речовин у промисловості.
• Технологічні нормативи. Ефективність використання води у виробництві.

Згідно з ч. 1 ст. 36 Водного кодексу України: «Нормативи у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів встановлюються з метою забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини та довкілля...»

Стратегічні цілі екополітики до 2030 року

Підприємствам важливо враховувати довгострокові плани держави, оскільки вони безпосередньо впливають на умови отримання нових дозволів.

Закон України «Про Основні засади екологічної політики до 2030 року» визначає ціль 2: «Поліпшення стану навколишнього природного середовища шляхом інтеграції екологічних вимог... досягнення доброго екологічного стану масивів вод...»

Як розраховується гранично допустимий скид ГДС

Гранично допустимий скид (ГДС) — це максимально дозволена маса забруднюючої речовини у зворотній воді, яку можна відвести у водний об’єкт за одиницю часу. Розрахунок здійснюється індивідуально для кожного випуску та кожної нормованої речовини на основі фактичного стану водойми.

Важливо розрізняти ГДС, який встановлюється для випуску підприємства, та ГДК (гранично допустиму концентрацію), що визначає якість води у самій річці. Підприємство відповідає за те, щоб його скид не погіршував показники водойми вище встановлених норм у розрахунковому створі.

Принцип непогіршення та фонові концентрації

У практиці часто виникає ситуація, коли фонова концентрація речовин у річці вже перевищує норму. У таких випадках застосовується принцип «непогіршення»: концентрація у стоках підприємства не повинна бути вищою за фактичну фонову концентрацію у водоймі.

Також існують технічні нюанси розрахунку для різних типів об’єктів. Наприклад, при розрахунку ГДС у «сухі» балки або яри застосовуються жорсткіші вимоги, оскільки там відсутнє природне розбавлення водою річки. В таких умовах якість стоку має одразу відповідати нормам для рибогосподарських водойм.

Вимоги до лабораторних досліджень та доказів

Всі вимірювання для розробки проекту ГДС мають проводитися виключно акредитованими лабораторіями. Протоколи досліджень, виконані несертифікованими центрами, судом до уваги не беруться, а проект нормативів на їх основі буде відхилено Держводагентством.

Ми часто стикаємося з тим, що підприємства намагаються економити на аналізах, що потім призводить до скасування дозволів. Схожа справа проти монополіста щодо технічних порушень показує, як важливо мати належним чином оформлені експертні висновки для захисту своєї позиції.

Умови для шахтних кар’єрних та дренажних вод

Шахтні, кар’єрні та дренажні води перед скиданням у водні об’єкти підлягають обов’язковому зниженню рівня їх мінералізації та очищенню. Підприємства зобов’язані впроваджувати для цього сучасні технології, щоб не допускати засолення прилеглих територій.

Хоча скидання дренажних вод формально не завжди вважається спеціальним водокористуванням, закон встановлює жорсткі вимоги до їх якості. Екоінспекція вимагає встановлення сепараторів та очисних споруд навіть для зливових вод з територій великих торгових центрів чи промислових майданчиків.

Ризики для гірничих підприємств та надрокористувачів

Для підприємств видобувної галузі існують додаткові загрози, пов’язані з порушенням правил поводження з підземними водами. Окрім водного законодавства, тут вступають у дію норми про надра.

Якщо ви стикаєтеся з претензіями щодо відкачування води з горизонтів, варто детально вивчити, яка передбачена відповідальність за порушення законодавства про надра, оскільки ці питання часто розглядаються в комплексі.

Фактори промислового забруднення та робота накопичувачів

Основними факторами, що спричиняють забруднення водойм відходами промисловості, є використання застарілих технологій та надмірна концентрація підприємств у певних регіонах. Відсутність економічних стимулів для екомодернізації часто призводить до того, що бізнес продовжує експлуатувати зношені очисні системи до моменту першої великої перевірки.

Накопичувачі промислових стічних вод та технологічні водойми мають експлуатуватися за індивідуальними регламентами. Підприємства зобов’язані не лише знешкоджувати ці води, але й розробляти протиаварійні заходи на випадок прориву дамб чи витоку токсичних речовин.

Чому виникає ризик екологічних санкцій

До основних причин, через які підприємства потрапляють під санкції, належать:

• Застаріле устаткування. Низька ефективність очищення через фізичний знос систем.
• Відсутність моніторингу. Неможливість вчасно виявити залповий скид забруднюючих речовин.
• Недосконалість юридичних механізмів. Помилки в оформленні проектів ГДС та дозволів.

Впровадження системи внутрішнього онлайн-моніторингу якості стоків дозволяє вчасно зупинити скид при аварійних показниках, що значно дешевше, ніж сплата екологічних штрафів та тривалі судові витрати.

Досвід Європейського Союзу в охороні водних ресурсів

На рівні Європейського Союзу проблемі забруднення вод відходами промисловості приділяється особлива увага. Впроваджено суворі переліки небезпечних речовин, скидання яких у водні об’єкти взагалі заборонено або жорстко лімітовано. Україна, в рамках євроінтеграції, поступово переймає ці стандарти.

Головна відмінність європейського підходу — це фокус на запобіганні забрудненню через впровадження найкращих доступних технологій (НДТМ), а не просто нарахування штрафів за фактом порушення. Це стимулює бізнес інвестувати в екологію на етапі проектування виробництва.

Стандарти екологічної якості води в ЄС

Держави-члени ЄС зобов’язані розробляти програми для зменшення обсягів забруднення, які включають критерії оцінки хімічного стану води та тенденції зростання концентрацій шкідливих речовин у підземних горизонтах. Для українського бізнесу це означає, що вимоги до ГДС будуть наближатися до європейських стандартів якості вже найближчим часом.

Відповідальність за порушення водного законодавства ст 110

За перевищення нормативів скиду та забруднення водних об’єктів передбачена дисциплінарна, адміністративна, цивільно-правова та кримінальна відповідальність. Найбільш болючим для бізнесу є стягнення збитків, які розраховуються за спеціальними методиками і часто сягають мільйонів гривень.

Стаття 110 Водного кодексу містить розлогий перелік порушень, за які можуть бути покарані як підприємство, так і його посадові особи. Важливо розуміти, що нарахування збитків екоінспекцією не є беззаперечним — його можна і потрібно оскаржувати в судовому порядку при виявленні процедурних помилок.

Повний перелік порушень за статтею 110 ВК України

Доведення складу цивільного правопорушення в суді回

Для стягнення збитків за забруднення вод держава має довести всі чотири елементи цивільного правопорушення: протиправну поведінку, наявність збитків, причинний зв’язок та вину підприємства.

Верховний Суд у справі №920/739/19 від 11.08.2021 зазначив: «Наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення є обов'язковою умовою для притягнення підприємства до відповідальності за шкоду... Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає можливість стягнення збитків.»

У складних ситуаціях ми допомагаємо клієнтам, коли необхідне скасування незаконної вимоги державного органу, доводячи відсутність правових підстав для фінансових претензій. Якщо ж мова йде про посадових осіб, варто пам’ятати, що існує також кримінальна відповідальність за порушення екологічної безпеки, яка застосовується у найбільш тяжких випадках.