Земельний податок ставки пільги та строки сплати

Земельний податок є обов’язковим платежем, який мають сплачувати власники та користувачі ділянок в Україні. Розуміння правил його нарахування допомагає уникнути штрафів та скористатися законними пільгами для зменшення фінансового навантаження.

Податкове законодавство чітко розмежовує обов’язки громадян та бізнесу щодо декларування та розрахунку платежів. Будь-яка помилка в реквізитах або пропущений строк оплати можуть призвести до нарахування значних штрафних санкцій та пені.

Що таке плата за землю та земельний податок

Плата за землю в Україні є обов’язковим платежем у складі податку на майно і належить до категорії місцевих податків. Вона справляється у двох формах: безпосередньо як земельний податок або як орендна плата за ділянки державної та комунальної власності. Місцеві ради самостійно встановлюють конкретні правила справляння цього платежу на своїх територіях.

Земельний податок є платою за використання ресурсів громади, яка спрямовується до місцевого бюджету. Проте в умовах воєнного стану діють особливі правила. Зокрема, на територіях бойових дій та тимчасово окупованих територіях нарахування платежів призупиняється. Детальніше про плату за землю під час воєнного стану та пільги можна дізнатися у нашому спеціальному огляді.

Хто має сплачувати земельний податок в Україні

Платниками земельного податку є власники земельних ділянок, власники земельних часток (паїв) та постійні землекористувачі. Обов’язок щодо сплати виникає з моменту державної реєстрації права власності або права постійного користування ділянкою в Реєстрі речових прав.

Податкове законодавство чітко розмежовує коло осіб, які мають виконувати цей обов’язок перед бюджетом:

• Власники ділянок. Фізичні та юридичні особи, які офіційно володіють землею.
• Власники паїв. Громадяни, які мають право на земельну частку.
• Постійні землекористувачі. Особи, яким ділянки надані у постійне користування з державної чи комунальної власності.

Згідно з ч. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України:

«Платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування.»

Важливо розуміти, що користувачі землі за договором оренди сплачують виключно орендну плату, а не земельний податок. Також існують специфічні форми користування землею. Наприклад, особливості сплати земельного податку за договором емфітевзису мають свої нюанси, які визначають, хто саме є фактичним платником.

У практиці нашого бюро часто виникають ситуації, коли обов’язки платників переходять від однієї особи до іншої. Наші юристи мають значний досвід супроводу судових спорів щодо оформлення права власності на землю, що дозволяє захистити клієнтів від безпідставних нарахувань.

Наприклад, з моменту державної реєстрації фермерського господарства як юридичної особи обов’язок зі сплати земельних платежів за ділянки, надані засновнику для його створення, переходить до самого господарства. Це підтверджує судова практика, яка звільняє засновника-фізособу від подвійного навантаження.

База оподаткування та ставки земельного податку

Базою оподаткування для земельного податку є нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації або її площа, якщо оцінку не проведено. Ставки податку затверджуються рішеннями місцевих рад, але вони не можуть перевищувати граничні ліміти, встановлені Податковим кодексом.

Рішення органів місцевого самоврядування про встановлення ставок та пільг є обов’язковими для оприлюднення. Якщо місцева рада не прийняла нове рішення, автоматично діють ставки попереднього року. Для визначення бази оподаткування та отримання витягу про оцінку можна використовувати Електронні сервіси Держгеокадастру.

Варто пам’ятати, що поточне оподаткування володіння землею відрізняється від операцій з відчуження, де сплачується податок на продаж земельної ділянки.

Ставки податку для ділянок з оцінкою

Для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлено такі граничні межі ставок податку:

Згідно з ч. 274.1 ст. 274 Податкового кодексу України:

«Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.»

Ставки податку для ділянок без оцінки

Якщо нормативну грошову оцінку ділянки за межами населеного пункту не проведено, ставки встановлюються у відсотках від оцінки одиниці площі ріллі по області:

• Сільськогосподарські угіддя. Ставка становить від 0,3% до 5% від оцінки ріллі по області.
• Лісові землі. Ставка не може перевищувати 0,1% від оцінки ріллі по області.
• Інші земельні ділянки. Ставка становить не більше 5% від оцінки одиниці площі ріллі по області.

Місцеві громади мають право самостійно коригувати ці показники у вказаних законодавчих межах.

Пільги зі сплати земельного податку для громадян

Пільги зі сплати земельного податку надаються визначеним категоріям фізичних осіб для зменшення їхнього податкового навантаження. Повне звільнення від сплати податку надається пенсіонерам, особам з інвалідністю, багатодітним сім’ям та деяким іншим категоріям громадян у межах встановлених лімітів площі ділянок.

Згідно з ч. 281.1 ст. 281 Податкового кодексу України:

«Від сплати земельного податку звільняються: особи з інвалідністю першої і другої групи; фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років; пенсіонери (за віком); ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України 'Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту'; фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.»

На практиці важливо врахувати: якщо право на пільгу у фізичної особи виникає протягом року (наприклад, оформлено пенсію за віком або групу інвалідності), пільга починає діяти з місяця, наступного за тим, у якому виникло це право.

Граничні норми площі для звільнення від податку

Звільнення від сплати земельного податку для пільгових категорій громадян діє лише в межах граничних норм площі:

• Особисте селянське господарство. Пільга діє на площу до 2 гектарів.
• Будівництво житлового будинку. У селах — до 0,25 га, в селищах — до 0,15 га, в містах — до 0,10 га.
• Садівництво. Пільга поширюється на ділянки площею до 0,12 га.
• Дачне будівництво. Звільняється площа до 0,10 га.
• Гаражне будівництво. Пільга надається на площу до 0,01 га.

Якщо площа ділянки перевищує ці норми, за надлишкову площу доведеться сплачувати податок на загальних підставах. Наприклад, якщо присадибна ділянка в місті має площу 0,15 га, а власник має інвалідність II групи, то пільга покриє лише 0,10 га, а за решту 0,05 га доведеться платити.

Також пільга діє лише на одну ділянку кожного виду використання. Якщо у пенсіонера є дві ділянки для садівництва, податкова нарахує податок на обидві, якщо він не подасть заяву про вибір пільгової ділянки до 1 травня. Якщо строк пропущено, податок нарахують за всі ділянки, крім тієї, що була обрана минулого року.

Варто пам’ятати, що загальні пільги не поширюються на земельні паї. Винятком є лише передача цього паю в оренду платнику єдиного податку IV групи — у такому разі нарахування податку тимчасово призупиняється.

Пільги для підприємств та юридичних осіб

Юридичні особи загалом не мають таких широких соціальних пільг, як громадяни, проте закон передбачає звільнення від сплати податку для окремих категорій установ:

• Бюджетні установи. Заклади освіти, культури, науки, охорони здоров’я, соцзахисту та спорту, які утримуються за рахунок бюджету.
• Дитячі санаторії. Державні та комунальні заклади оздоровлення та відпочинку дітей.
• Підприємства осіб з інвалідністю. Організації громадських об’єднань осіб з інвалідністю, де кількість таких працівників становить понад 50%.

Важливим аспектом є захист прав спрощенців у судовому порядку. Податкові органи часто намагаються нарахувати земельний податок підприємцям, ігноруючи їхній статус платників єдиного податку.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у справі №560/2530/22 від 22.04.2024 зазначив: «перебування платника на спрощеній системі оподаткування (3 група) звільняє його від обов'язку сплати земельного податку за умови безпосереднього використання земельної ділянки у господарській діяльності»

Верховний Суд став на бік спрощенців і скасував ППР податківців на сотні тисяч гривень, оскільки ФОП використовував земельну ділянку для бізнесу

Земельні ділянки які не підлягають оподаткуванню

Окремі категорії земельних ділянок повністю звільнені від оподаткування незалежно від статусу їхнього власника:

• Чорнобильська зона. Сільськогосподарські угіддя зон радіоактивного забруднення.
• Землі консервації. Ділянки, що перебувають у стадії тимчасової консервації або освоєння.
• Дорожнє господарство. Землі автомобільних доріг загального користування.
• Релігійні організації. Ділянки, надані для будівництва та обслуговування культових будівель.
• Кладовища. Ділянки, на яких розташовані кладовища та крематорії.

Також від оподаткування звільняються ділянки, забруднені вибухонебезпечними предметами або на яких наявні фортифікаційні споруди, відповідно до рішень місцевих органів влади.

Порядок та строки сплати земельного податку

Порядок нарахування та строки сплати земельного податку суттєво відрізняються для громадян та юридичних осіб. Якщо підприємства розраховують податок самостійно, то для громадян суму платежу визначає податкова служба і надсилає відповідне повідомлення-рішення.

Базовим звітним періодом для земельного податку є календарний рік, який починається 1 січня і закінчується 31 грудня. Для спрощення процесу оплати та перевірки нарахувань громадяни можуть використовувати Електронний кабінет платника податків (ДПС України).

Правила звітування та сплати для юридичних осіб

Юридичні особи зобов’язані самостійно обчислювати суму земельного податку та подавати звітність до контролюючих органів. Основні правила для бізнесу виглядають так:

• Подання декларації. Граничний строк подання податкової декларації на поточний рік — до 20 лютого. Цей строк є жорстким, і його пропуск тягне за собою штрафні санкції.
• Порядок сплати. Сплата податку здійснюється щомісячно рівними частинами протягом 30 календарних днів, наступних за звітним місяцем.

На практиці підприємства іноді припускаються помилок при визначенні форми платежу. Наприклад, якщо компанія орендує комунальну землю, вона має сплачувати орендну плату за договором, а не земельний податок. Помилка у визначенні бази платежу потребує подання уточнюючої декларації.

Особливості нарахування та строки для громадян

Для фізичних осіб розрахунок податку здійснює податковий орган за місцем знаходження земельної ділянки. Процедура нарахування та оплати має свої особливості:

• Надсилання ППР. Податкове повідомлення-рішення (ППР) має бути надіслане або вручене громадянину до 1 липня поточного року.
• Строк сплати. Фізичні особи зобов’язані сплатити податок протягом 60 днів з дня вручення повідомлення-рішення.

Згідно з ч. 287.5 ст. 287 Податкового кодексу України:

«Плата за землю фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.»

Важливо враховувати правила переходу права власності. Якщо громадянин придбав земельну ділянку в серпні, податкова має нарахувати податок попередньому власнику за період з січня по липень, а новому — з серпня по грудень. Якщо надіслали квитанцію за весь рік, необхідно звернутися до ДПС із копією витягу для перерахунку.

Також обов’язок зі сплати виникає виключно з дати державної реєстрації права власності у Реєстрі речових прав. Наприклад, якщо спадкоємець отримав ділянку у спадщину в березні, а зареєстрував право власності лише в листопаді, податок має нараховуватися лише з листопада.

Наші юристи неодноразово досягали успіху в суді, зокрема у справах про визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю, що дозволяє нашим клієнтам впевнено почуватися у будь-яких земельних процедурах.

Штрафи за несвоєчасну сплату земельного податку

Несвоєчасна сплата земельного податку або ігнорування податкових повідомлень призводить до нарахування штрафів та пені. Податковий кодекс України встановлює чіткі фінансові санкції, розмір яких залежить від тривалості прострочення платежу.

Згідно з ч. 124.1 ст. 124 Податкового кодексу України:

«У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно... - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів... - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.»

Окрім штрафу, після закінчення граничних строків сплати на суму боргу нараховується пеня за кожен день прострочення. Якщо платник припустився технічної помилки і сплатив податок на рахунок іншої громади, виникає податковий борг. У такому разі потрібно оперативно подати заяву про перенаправлення коштів або сплатити податок повторно, щоб зупинити нарахування санкцій.

Проте закон захищає громадян у разі помилок самої податкової служби. Якщо податковий орган не надіслав або не вручив повідомлення-рішення до 1 липня, фізична особа повністю звільняється від відповідальності за несвоєчасну сплату. Штрафи та пеня в такому випадку не нараховуються, а обов’язок сплатити податок виникне лише після фактичного вручення ППР.