Відкрита інформація: які дані заборонено приховувати

Відкрита інформація — це будь-які публічні дані, які створюються або знаходяться у володінні державних органів і до яких гарантується вільний доступ кожного громадянина. В Україні діє презумпція відкритості: усе, що прямо не засекречено законом, є публічним і має надаватися на вимогу.

На практиці посадовці часто намагаються приховати кошториси, списки виділеної землі чи екологічні показники, посилаючись на внутрішні інструкції. Проте закон чітко визначає перелік відомостей, доступ до яких заборонено обмежувати за жодних обставин, навіть під час дії воєнного стану.

Що таке відкрита інформація за законом

Відкрита інформація — це задокументовані відомості, які знаходяться у володінні суб’єктів владних повноважень і до яких забезпечується безперешкодний доступ. Головний принцип полягає в тому, що громадянин не повинен доводити, навіщо йому потрібні ці дані — держава зобов’язана їх надати за замовчуванням.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації»: «Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків...»

За режимом доступу всі дані поділяються на відкриті та обмежені (таємні або службові). Якщо документ не має законного грифу обмеження, він автоматично вважається публічним. Більше того, якщо частина документа містить дані з обмеженим доступом, розпорядник не має права приховувати весь документ. Він зобов’язаний надати копію, просто затушувавши закриті відомості.

Для розуміння меж відкритості варто відрізняти публічні дані від приватних таємниць. Наприклад, конфіденційна інформація про особу захищається інакше, але це не стосується чиновників під час виконання ними службових обов’язків.

Які дані чиновники не мають права приховувати

Закон прямо забороняє обмежувати доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, державним чи комунальним майном, стан довкілля та відомості з декларацій посадовців. Ці категорії даних є абсолютно відкритими, і будь-яка відмова в їх наданні є прямим порушенням закону.

Наприклад, якщо батьківський комітет запитує кошторис ремонту школи та акти виконаних робіт, директор не може відмовити на підставі того, що батьки не є стороною договору. Оскільки школа фінансується з бюджету, будь-який громадянин має право контролювати ці витрати.

Те саме стосується землі. Якщо людина просить надати список осіб, які отримали комунальні ділянки, міська рада зобов’язана надати цей перелік. Розпорядник має право приховати лише паспортні дані та точну адресу проживання, але прізвища власників та факт виділення землі залишаються публічними.

Дані про зарплати та премії посадовців

Умови оплати праці осіб, які фінансуються з бюджету, є відкритими. Якщо активіст запитує копію контракту з директором комунального підприємства з додатками щодо преміювання, посилання на комерційну таємницю не працює. Суспільство має право знати розмір винагороди керівників державних та комунальних структур.

Екологія та суспільний інтерес

Інформація про стан довкілля, якість харчових продуктів та аварії ніколи не може бути засекречена. Якщо державний завод відмовляється надати результати вимірів шкідливих викидів, це незаконно. Закон гарантує вільний доступ до екологічних даних, оскільки вони безпосередньо впливають на безпеку людей.

Як отримати публічну інформацію

Отримати публічну інформацію можна двома шляхами: знайти її самостійно у відкритих реєстрах або подати офіційний запит до розпорядника. Запит можна надіслати електронною поштою, і відповідь має бути надана протягом 5 робочих днів.

На практиці люди часто плутають запит на інформацію зі зверненням громадян. Запит — це вимога надати вже існуючий готовий документ або цифру. Звернення — це прохання вирішити проблему, провести перевірку або надати роз’яснення норм права. Строки розгляду звернення значно довші — до 30 днів.

Касаційний адміністративний суд у справі №380/15492/21 від 15.03.2023 зазначив: «Запитувач має право самостійно обирати форму отримання інформації, і розпорядник не може обмежувати цей вибір, якщо такі форми передбачені законодавством».

Запитувач сам обирає зручний формат даних, а розпорядник не може нав’язувати паперові копії. Якщо ви хочете отримати дані в електронному вигляді, орган влади зобов’язаний надіслати їх на email. Відкриті реєстри також є потужним інструментом: наприклад, кожен може перевірити чи подав банк до суду через портал Судової влади, не надсилаючи жодних паперових листів.

Коли відмова у доступі є незаконною

Відмова у наданні відкритої інформації є незаконною, якщо розпорядник не обґрунтував її за правилом «трискладового тесту» або якщо він приховав документ повністю через наявність у ньому кількох конфіденційних слів. Якщо орган влади просто ігнорує запит, це є підставою для судового позову.

Касаційний адміністративний суд у справі №640/9835/20 від 26.08.2021 зазначив: «Будь-яке обмеження доступу до публічної інформації можливе лише за умови застосування трискладового тесту. Розпорядник повинен чітко вказати: якому інтересу загрожує розголошення, у чому полягає істотність шкоди та чому ця шкода переважає право громадськості знати таку інформацію».

Це означає, що чиновник не може просто написати «інформація для службового користування». Він має довести, що розкриття конкретного документа завдасть реальної шкоди національній безпеці чи слідству. Якщо такого обґрунтування немає — відмова протиправна.

Більше того, ігнорування запиту — це не просто бюрократична помилка. Велика Палата Верховного Суду підтвердила, що ненадання відповіді порушує конституційне право людини і є підставою для стягнення моральної шкоди. У складних випадках, коли звичайний запит не працює, ефективним інструментом стає адвокатський запит, ігнорування якого тягне за собою адміністративну відповідальність для керівника установи.