Присвоєння юридичним особам імен фізичних осіб та правила

Присвоєння юридичним особам імен фізичних осіб, ювілейних дат чи історичних назв є важливим інструментом національної пам’яті. Цей процес дозволяє увічнити видатних діячів чи події в назвах шкіл, лікарень, військових частин або комунальних підприємств, що суттєво піднімає їхній статус.

Процедура регулюється спеціальним законодавством і вимагає обов’язкового громадського обговорення. Помилки на етапі підготовки документів або ігнорування деколонізаційних заборон можуть призвести до скасування рішень у судовому порядку.

Законодавче регулювання присвоєння імен та дат

Процедура, за якою відбувається присвоєння юридичним особам імен фізичних осіб, базується на спеціальному законодавстві. Головним документом у цій сфері є Закон України «Про присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій». Цей закон визначає чіткі межі та правила для увічнення пам’яті.

Правила закону поширюються на державні установи, комунальні підприємства, військові частини, а також на приватні компанії та різноманітні об’єднання юридичних осіб. Власники приватного бізнесу мають право самостійно обирати почесні назви для своїх підприємств, але вони також зобов’язані дотримуватися законодавчих обмежень.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про присвоєння юридичним особам та об'єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій»: «Юридичним особам приватної форми власності та об’єктам права власності, які за ними закріплені, імена фізичних осіб, ювілейні та святкові дати, назви і дати історичних подій присвоюються їх власниками з дотриманням підстав та умов, передбачених статтею 3 цього Закону.»

Таким чином, навіть приватна ініціатива має відповідати загальнодержавним стандартам. Якщо приватна компанія вирішить присвоїти собі ім’я видатного діяча без дотримання процедури, таке рішення вважатиметься незаконним і може бути скасоване в судовому порядку. У нашій практиці є успішні кейси, зокрема щодо скасування незаконної реєстрації, коли рішення приймалися всупереч встановленому порядку.

Які назви та імена заборонено присвоювати

Законодавство встановлює жорсткі обмеження щодо вибору імен та історичних подій для найменування установ. Перейменування юридичних осіб деколонізація яких є обов’язковою, вимагає ретельного аналізу біографії особи, чиє ім’я планується використовувати. Помилка на цьому етапі заблокує всю процедуру реєстрації.

Зокрема, підпадають під сувору заборону імена осіб, пов’язаних із радянським тоталітарним режимом та російською імперською політикою. Це питання детально регулюється законами про декомунізацію та деколонізацію топонімії.

Згідно з ч. 5 ст. 3 Закону України «Про присвоєння юридичним особам та об'єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій»: «Забороняється присвоювати юридичним особам та об’єктам права власності імена або псевдоніми осіб, які обіймали керівні посади у комуністичній партії (посаду секретаря районного комітету і вище), вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР)...»

Ми стикалися з ситуацією, коли комунальне підприємство мало в назві історичне ім’я, що підпадає під заборону. Рішенням було проведення обговорення та залучення експертної комісії для зміни назви відповідно до закону про деколонізацію. Це дозволяє уникнути тривалих судових спорів та штрафних санкцій від контролюючих органів.

Основні деколонізаційні заборони

Не допускається присвоєння імен осіб, які обіймали керівні посади в органах влади чи збройних формуваннях Російської імперії, СРСР або сучасної РФ. Також заборонено використовувати назви подій, що прославляють імперську чи комуністичну політику, за винятком тих подій, які пов’язані з опором загарбникам та захистом прав українського народу.

Заборона імен керівників заборонених партій

Окреме обмеження стосується осіб, які обіймали керівні посади у політичних партіях, діяльність яких заборонена в судовому порядку. Це превентивний захід, спрямований на захист національної безпеки та суверенітету України.

Умови та підстави для увічнення пам’яті

Умови та підстави для присвоєння імен фізичних осіб юридичним особам чітко визначені законом. Головне правило полягає в тому, що ім’я видатної особи може бути присвоєне лише після її смерті. Прижиттєве увічнення в назвах державних чи комунальних установ категорично заборонене.

Для того щоб установа отримала ім’я конкретної особи, ця постать повинна відповідати високим критеріям суспільного визнання. Законодавство виділяє три основні підстави для такого рішення:

• Боротьба за незалежність. Вагомий особистий внесок у боротьбу за суверенітет, територіальну цілісність та розбудову України.
• Героїчний вчинок. Здійснення видатного героїчного вчинку в ім’я Батьківщини, захисту її інтересів чи порятунку людей.
• Внесок у науку та культуру. Видатні досягнення в галузі освіти, науки, мистецтва чи спорту, що мають загальнодержавне або світове значення.

Уявімо ситуацію, коли власник приватної компанії вирішив присвоїти їй ім’я відомого живого діяча. Це є правовим порушенням, оскільки закон чітко дозволяє присвоювати імена лише після смерті особи. Окрім того, діє обмеження на повторну зміну назви за цим законом протягом десяти років, що забезпечує стабільність найменувань.

Порядок проведення обов’язкового громадського обговорення

Громадське обговорення присвоєння імені є обов’язковим етапом процедури, без якого рішення про перейменування буде недійсним. Цей процес регулюється спеціальним Порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Метою обговорення є врахування думки громади та колективу установи.

Організатори обговорення мають право самостійно обирати його форми: це можуть бути публічні слухання, конференції, круглі столи або електронні консультації на офіційних вебпорталах. Важливо забезпечити максимальну прозорість та доступність інформації для всіх зацікавлених осіб.

Наприклад, коли місцева школа хоче отримати ім’я загиблого воїна, часто виникає ситуація, коли надходять анонімні зауваження. У нашій практиці ми роз’яснювали, що анонімні пропозиції не підлягають реєстрації та розгляду, а саме громадське обговорення має тривати не менше двох місяців. Усі отримані офіційні звернення підлягають реєстрації, а організатор зобов’язаний підготувати та оприлюднить звіт про результати обговорення протягом 14 днів після його завершення.

Відсутність узагальнених матеріалів громадського обговорення у фінальному пакеті документів є законною підставою для зупинення розгляду подання уповноваженим органом. Тому фіксація кожного кроку має бути бездоганною.

Хто може ініціювати присвоєння почесного імені

Право порушити питання про присвоєння імені або історичної дати юридичній особі належить обмеженому колу суб’єктів. Закон України про присвоєння юридичним особам імен чітко розмежовує ці повноваження залежно від форми власності об’єкта та його підпорядкування.

Основними ініціаторами можуть виступати:

• Міністр оборони України. Порушує клопотання щодо військових частин, установ та організацій Збройних Сил України.
• Керівники державних органів. Мають право ініціювати процес для підприємств та установ, що перебувають у державній власності.
• Місцеві голови та ради. Сільські, селищні та міські голови ініціюють присвоєння імен об’єктам комунальної власності та топоніміки (вулицям, паркам).
• Трудові колективи та громадські об’єднання. Можуть виступати з ініціативою щодо своїх установ за умови підтримки більшості членів колективу.

В умовах воєнного стану особливого статусу набули військові та військово-цивільні адміністрації. Вони перебирають на себе повноваження місцевих рад і можуть самостійно приймати рішення щодо об’єктів комунальної власності на відповідних територіях, що значно прискорює процедуру в оборонних та безпекових цілях.

Процедура прийняття рішення та реєстрація змін

Фінальним етапом усього процесу є розгляд подання та прийняття офіційного акта уповноваженим органом. Подання повинно бути письмовим, містити детальну інформаційну довідку про особу чи подію, фінансовий кошторис витрат та результати громадського обговорення. Також обов’язково додається письмова згода близьких родичів особи, чиє ім’я пропонується присвоїти.

Уповноважений орган зобов’язаний зареєструвати подання безпосередньо в день його надходження. Будь-яка відмова в реєстрації з формальних причин заборонена законом. На розгляд документів та прийняття рішення (видання акта) відводиться 15 робочих днів. Якщо після цього потрібно внести зміни до установчих документів, корисно ознайомитися з державною реєстрацією юридичної особи.

Після прийняття позитивного рішення юридична особа зобов’язана виконати низку важливих дій:

• Оновлення установчих документів. Необхідно затвердити нову редакцію статуту з урахуванням присвоєного імені.
• Державна реєстрація. Проведення процедури державної реєстрації змін в Єдиному державному реєстрі (ЄДР).
• Заміна реквізитів. Виготовлення нових вивісок, печаток, штампів та внесення змін до банківських рахунків.

При виправленні відомостей у державному реєстрі після зміни статуту іноді виникають технічні перешкоди. Наші адвокати мають значний досвід у вирішенні таких питань, включаючи виправлення помилок у реєстрах через судові та адміністративні процедури. Важливо розуміти, що присвоєння імені не створює жодних прав інтелектуальної власності для третіх осіб чи спадкоємців.

Прочитати на: мовою