Право довірчої власності як спосіб забезпечення зобов’язань

Право довірчої власності як спосіб забезпечення зобов’язань є відносно новим, але вкрай жорстким інструментом на фінансовому ринку. Коли позичальник передає майно у довірчу власність кредитору, його власне право власності припиняється, а кредитор стає повноцінним власником цього майна до моменту повного розрахунку.

Головна небезпека для боржника полягає в тому, що у разі прострочення кредитор може реалізувати майно за спрощеною процедурою без тривалих судових процесів. Тому перед підписанням договору важливо чітко розуміти юридичні наслідки такого кроку та передбачити дієві запобіжники.

Сутність права довірчої власності як забезпечення

Право довірчої власності — це особливий вид речового права, який виникає на підставі закону або договору та одночасно виступає самостійним способом забезпечення виконання зобов’язань. На відміну від класичних інструментів, тут відбувається реальний перехід права власності від боржника до кредитора. Верховний Суд у складі суддів об’єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 15 листопада 2024 року у справі № 904/1553/23 підтвердив місце цього інституту в загальній цивільно-правовій системі.

Коли ви передаєте майно у довірчу власність, ваш юридичний статус докорінно змінюється. Ви перестаєте бути власником у класичному розумінні і набуваєте статусу користувача, чиї права детально регулюються договором. Кредитор, своєю чергою, стає довірчим власником, який володіє майном виключно з метою забезпечення повернення боргу.

Юридична природа та перехід права

Змішана правова природа цього інструменту поєднує в собі речові та зобов’язальні елементи. Передача майна припиняє право власності особи, яка його передала (довірчого засновника). Натомість боржник отримує право користування цим майно і право вимагати його повернення після виконання умов кредитного договору.

Чим довірча власність відрізняється від іпотеки

Головна відмінність полягає у моменті переходу права власності. При іпотеці майно залишається у власності боржника, а на нього лише накладається обтяження. При довірчій власності право власності переходить до кредитора одразу. Це спрощує для кредитора процес стягнення, оскільки йому не потрібно звертатися до суду для набуття права власності — він уже є власником.

Яке майно можна передати у довірчу власність

Об’єктом довірчої власності може бути будь-яке майно, яке може бути відчужене за законом і на яке може бути звернуто стягнення. Це стосується як рухомого майна (наприклад, обладнання чи транспортних засобів), так і об’єктів нерухомості, включаючи об’єкти незавершеного будівництва та майбутні об’єкти нерухомості. Проте існують чіткі законодавчі обмеження, які не дозволяють передавати в довірчу власність корпоративні права та подільні об’єкти незавершеного будівництва.

При підготовці договору важливо враховувати специфіку кожного типу майна. Наприклад, якщо предметом є рухоме майно, сторони мають детально прописати всі технічні характеристики та умови експлуатації, щоб уникнути спорів у майбутньому.

Дозволені об’єкти та обмеження для нерухомості

Нерухоме майно є найпопулярнішим об’єктом забезпечення. Передати можна квартиру, будинок, комерційні площі або цілісні майнові комплекси. На практиці виникали ситуації, коли компанія-боржник передавала в довірчу власність обладнання (рухоме майно), але договір не встановлював чіткого механізму звернення стягнення при простроченні. Через відсутність детальної механіки процес реалізації затягувався, що створювало підстави для тривалих спорів. Тому деталізація умов є критично важливою.

Особливості для земельних ділянок

Земельні ділянки мають особливий правовий режим. З дня набуття права довірчої власності на земельну ділянку кредитор автоматично набуває всіх прав та обов’язків власника за чинними договорами оренди або емфітевзису. Це означає, що кредитор стає орендодавцем і отримує право на отримання орендної плати, якщо інше не передбачено вашим договором про забезпечення.

Права та обмеження для довірчого власника

Хоча кредитор формально стає власником майна, його повноваження суттєво обмежені законом та договором. Він не має права вільно користуватися цим майном, якщо це не передбачено договором, а також не може самостійно відчужувати його третім особам без настання чітко визначених умов прострочення боргу. Головна мета його володіння — виключно забезпечення виконання основного зобов’язання.

Для боржника важливо зафіксувати в договорі жорсткі межі повноважень кредитора. Будь-які дії кредитора, що виходять за рамки договору, вважаються порушенням закону і можуть бути оскаржені.

Контроль за станом майна

Довірчий власник має право у будь-який час протягом дії договору перевіряти наявність, фізичний стан та умови збереження майна. Проте він зобов’язаний заздалегідь попередити про таку перевірку користувача (боржника). Користувач не має права перешкоджати цим перевіркам, якщо вони відбуваються у межах закону.

Заборона на самовільне відчуження

Закон прямо забороняє довірчому власнику продавати або дарувати майно третім особам, крім як для звернення стягнення у разі невиплати кредиту. Також допускається викуп майна для суспільних потреб у встановленому законом порядку. Якщо кредитор порушить це правило, він нестиме субсидіарну відповідальність за всіма пов’язаними боргами та збитками.

Договір про встановлення довірчої власності на майно

Договір про встановлення довірчої власності є основним документом, який регулює відносини між сторонами. Він обов’язково укладається в письмовій формі. Якщо об’єктом забезпечення є нерухомість або об’єкт незавершеного будівництва, такий договір підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню. Без дотримання цих вимог угода вважатиметься нікчемною.

У практиці часто трапляються помилки, коли сторони вважають, що підписання договору вже дає повний юридичний ефект. Насправді для нерухомості ключовим етапом є внесення відповідних відомостей до державного реєстру.

Вимоги до форми та нотаріального посвідчення

Для нерухомого майна нотаріальне посвідчення є обов’язковим. У разі недотримання цієї форми довірча власність просто не виникне. Наприклад, ми стикалися з ситуацією, коли фізична особа-боржник передала квартиру у довірчу власність на користь кредитора для забезпечення кредиту, але договір не було нотаріально посвідчено та зареєстровано. Через це кредитор повністю втратив можливість звернути стягнення на майно як власник. Для рухомого майна нотаріальне посвідчення не є обов’язковим, але може бути здійснене за згодою сторін.

Момент виникнення речового права

Право довірчої власності на нерухоме майно виникає виключно з моменту його державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Це підтверджує і стала судова практика, зокрема Постанова Верховного Суду від 13 квітня 2021 року у справі № 910/11702/18. Для рухомого майна таке право зазвичай виникає з моменту підписання договору, якщо інше не встановлено самими сторонами.

Порядок звернення стягнення на об’єкт забезпечення

Звернення стягнення на майно, що перебуває у довірчій власності, відбувається у разі прострочення боржником виконання своїх зобов’язань за кредитним договором. Закон встановлює мінімальний строк прострочення, після якого кредитор отримує право розпочати процедуру продажу майна — він становить 20 календарних днів (або 30 днів у разі прострочення сплати частини платежу).

Процедура стягнення є позасудовою, що робить її дуже швидкою. Проте закон зобов’язує кредитора суворо дотримуватися порядку повідомлення боржника та надання йому можливості викупити майно або погасити борг.

Умови та строки для старту процедури

Перш ніж укласти договір купівлі-продажу майна третій особі, довірчий власник зобов’язаний не пізніше ніж за 30 днів письмово повідомити боржника, користувача та довірчого засновника про свій намір. У цьому повідомленні зазначається мінімальна ціна продажу майна та загальний розмір вимог кредитора.

Процедура продажу та права боржника

Після отримання повідомлення про продаж боржник або довірчий засновник мають пріоритетне право викупити це майно. Вони повинні повідомити кредитора про свій намір протягом 5 днів та внести мінімальну суму продажу на депозитний рахунок нотаріуса. Якщо ж виникає спір щодо розміру боргу, боржник має право на судовий захист. Наприклад, нашими юристами було досягнуто зменшення боргу за кредитним кейсом у суді, що доводить важливість активної оборони. Також ефективним інструментом є подання відзиву на позов кредитора — ми успішно реалізували зменшення боргу за мікрокредитним кейсом через відзив.

Припинення довірчої власності та повернення майна

Після повного виконання боржником основного зобов’язання (виплати кредиту чи позики) право довірчої власності припиняється. Закон зобов’язує кредитора повернути майно у власність довірчого засновника. Цей процес має чіткі часові рамки та документальне оформлення, яке не можна ігнорувати.

Повернення майна — це не просто формальне закриття кредиту, а повноцінна юридична процедура, яка потребує нотаріального посвідчення та внесення змін до державних реєстрів.

Обов’язок передачі прав назад довірчому засновнику

Протягом п’яти робочих днів з дня припинення основного зобов’язання довірчий власник зобов’язаний передати право власності на об’єкт довірчої власності назад довірчому засновнику. Передача здійснюється на підставі акта приймання-передачі, який підписується обома сторонами. Якщо об’єктом є нерухомість, цей акт підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню.

Реєстраційні дії після виконання зобов’язання

Після підписання та посвідчення акта необхідно здійснити державну реєстрацію припинення права довірчої власності та відновлення права власності засновника в Державному реєстрі речових прав. Якщо кредитор ухиляється від цих дій, боржник змушений звертатися до суду. У таких випадках корисно знати, як визнати право власності через суд, щоб оперативно відновити свій законний статус.