Гарантії трудових прав мобілізованих працівників та облік

Кого захищає стаття 119 Кодексу законів про працю

Стаття 119 Кодексу законів про працю України встановлює імперативний правовий імунітет для всіх громадян, які виконують військовий обов’язок під час особливого періоду. Цей захист поширюється на кожного фахівця незалежно від форми власності бізнесу — чи то велика корпорація, державна установа, комунальний заклад або фізична особа-підприємець.

Головна юридична умова для застосування законодавчої гарантії полягає в наявності офіційно укладених трудових відносин на момент фактичного призову або добровільного вступу на службу.

Згідно з ч. 3 ст. 119 Кодексу законів про працю України: «За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом... під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада...»

Коли виникають спірні питання взаємодії з мобілізаційними органами або оцінки розпорядчих документів, важливо спиратися на перевірені правові позиції, адже подібну практику формує судова практика щодо відстрочки поштою у захисті інтересів громадян.

Види військової служби під захистом закону

Право на збереження робочого місця виникає на підставі різних форм виконання військового обов’язку:

• Мобілізація. Призов за мобілізаційним розпорядженням або бойовою повісткою ТЦК та СП.
• Контрактна служба. Добровільний вступ до лав Збройних Сил України, включаючи резервістів.
• Офіцерський призов. Залучення офіцерів запасу під час особливого періоду.

Особливості статусу членів добровольчих формувань

Для членів добровольчих формувань територіальних громад діють специфічні правила. Робоче місце та посада зберігаються за ними виключно на час виконання безпосередніх завдань територіальної оборони, що має обов’язково підтверджуватися наказами командирів відповідних добровольчих підрозділів.

Збереження місця роботи та посади під час служби

Увільнення від виконання посадових обов’язків на час мобілізації не є звільненням, оскільки трудовий договір продовжує діяти, а зупиняється лише фактичне виконання роботи. Роботодавець не має права ліквідувати посаду в штатному розписі, скоротити її або перевести працівника на іншу роботу без його письмової згоди.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у справі №753/12209/22 від 28.06.2023 зазначив: «Законом України № 2352-IX із частини 3 статті 119 КЗпП виключено обов'язок роботодавця зберігати середній заробіток, залишивши лише збереження місця роботи та посади»

Якщо на підприємстві виникає виробнича потреба замінити мобілізованого бійця, керівництво має право залучити іншого працівника, для чого оформлюється тимчасовий трудовий договір або покладається виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника на період проходження служби основним співробітником.

Захист працівників зі строковим контрактом

Закінчення календарного строку дії трудового договору в період військової служби не дає роботодавцю підстав для автоматичного розірвання відносин. Дія трудового контракту продовжується в силу прямої вимоги закону до дня фактичного повернення військовослужбовця до цивільної праці.

Реорганізація та оптимізація структури компанії

Проведення внутрішньої реорганізації чи скорочення чисельності або штату на підприємстві не дозволяє вивести зі штатного розпису посаду мобілізованого співробітника. Робоче місце залишається недоторканним до повного завершення військової служби.

Чи зобов’язаний цивільний роботодавець зберігати середню зарплату

Обов’язок роботодавця зберігати щомісячний середній заробіток за мобілізованими працівниками було скасовано з 19 липня 2022 року на підставі Закону України № 2352-IX. Від цієї дати цивільні роботодавці не зобов’язані нараховувати виплати за рахунок власного фонду оплати праці.

Фінансове забезпечення військовослужбовців повністю перейшло до держави у вигляді грошового забезпечення військової частини. Роботодавці можуть стикатися з супутніми трудовими претензіями під час перевірок, проте надійний захист забезпечує фаховий супровід, про що свідчить трудовий спір про бездіяльність роботодавця щодо дотримання встановлених законодавчих меж.

Добровільні виплати підприємства мобілізованим працівникам

Роботодавець має право виплачувати мобілізованому матеріальну допомогу або щомісячну матеріальну підтримку за власною ініціативою. Відповідно до статті 9-1 КЗпП підприємства можуть встановлювати додаткові трудові пільги за рахунок власного прибутку, закріпивши це в колективному договорі або індивідуальному наказі керівника.

Вплив служби на стаж для щорічної відпустки

Оскільки за мобілізованим працівником не зберігається цивільна заробітна плата, період військової служби після 19 липня 2022 року більше не зараховується до стажу, що дає право на щорічну основну відпустку. Навіть якщо роботодавець здійснює добровільні виплати за власним бажанням, це не повертає нарахування відпускного стажу під час служби.

Повідомлення роботодавця про призов та видання наказу

Підставою для видання наказу про увільнення від роботи є об’єктивний факт призову на службу, підтверджений офіційними документами. Працівник або його родичі мають надати роботодавцю повістку з відміткою про направлення, довідку з ТЦК та СП або витяг із наказу командира військової частини про зарахування до особового складу.

Для перевірки регламентів кадрового обліку роботодавці та працівники можуть звернутися на офіційний сайт Державна служба України з питань праці (Держпраці). Після отримання підтвердження керівник видає наказ про увільнення від виконання обов’язків із фіксацією збереження посади.

Запис про призов чи увільнення на час військової служби до трудової книжки не вноситься, про що нагадують чинні правила ведення трудових книжок, оскільки книжка заповнюється лише при прийнятті, переведенні або звільненні.

Різниця між повісткою на медогляд та мобілізаційним призовом

Повістка для проходження медичного огляду чи уточнення облікових даних увільняє співробітника від роботи лише на час проходження військово-лікарської комісії зі збереженням середнього заробітку за ці дні. Повне увільнення на весь період служби оформлюється виключно після отримання бойової повістки або мобілізаційного розпорядження.

Дії кадрової служби у разі відсутності документів у перший день

Якщо людину мобілізували терміново і вона не встигла передати підтвердження, роботодавець не має права фіксувати прогул або звільняти співробітника. Перші дні відсутності табелюються як нез’ясовані причини, а після надання фотокопії довідки видається наказ із фактичної дати призову.

Відображення відсутності у табелі обліку робочого часу

Табель обліку робочого часу є первинним кадровим та розрахунковим документом, на підставі якого нараховується заробітна плата за фактично відпрацьовані години або фіксуються дні неявок. Ведення табеля є обов’язковим для всіх роботодавців, включаючи ФОП з найманими працівниками.

Згідно з ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці»: «Роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.»

У разі мобілізації працівника до моменту пред’явлення документів дні неявки позначаються літерним кодом «НЗ» (цифровий 28). Після видання наказу про увільнення в табелі проставляється код «ІН» (цифровий 22) — інший невідпрацьований час, передбачений законодавством, робочі години за яким не нараховуються й не оплачуються.

Практичні рекомендації щодо правильного оформлення кадрових первинних форм також публікує Інформаційний портал Держпраці «Трудові відносини», роз’яснюючи взаємодію кадровика та бухгалтерії.

Хто веде та заповнює табель на підприємстві

Законодавство не встановлює конкретної посади для заповнення табеля. Роботодавець самостійно призначає відповідальну особу внутрішнім наказом по підприємству:

• Відділ кадрів або табельник. Веде щоденний облік явок і неявок у великих компаніях.
• Бухгалтерія. Часто виконує функції обліку на малих підприємствах перед розрахунком виплат.
• Керівник підрозділу або ФОП особисто. Фіксує робочий час працівників за встановленим графіком.

Дані до табеля вносяться щоденно. Для розрахунку авансу та фінальної зарплати документ подається до бухгалтерії двічі на місяць: за період з 1 по 15 число та наприкінці звітного місяця, що узгоджується з поняттям норма тривалості робочого часу.

Базові коди позначення неявок у табелі форми П-5

Базова типова форма № П-5 затверджена наказом Держкомстату № 489 і має рекомендаційний характер. Роботодавець може вести облік у паперовій формі або в електронному вигляді з накладанням КЕП. Найпоширеніші позначення:

• «Р» (01) — години роботи за основним графіком.
• «ВХ» — вихідні та святкові дні за графіком роботи.
• «В» (08) — щорічна основна оплачувана відпустка.
• «ТН» (26) — оплачуваний лікарняний на підставі е-лікарняного зі статусом «готовий до сплати».
• «ВД» (07) — службове відрядження працівника.
• «НА» (18) — відпустка без збереження заробітної плати.
• «ІН» (22) — військова служба за мобілізацією або контрактом без оплати.
• «НЗ» (28) — неявка з нез’ясованих причин до отримання підтвердних довідок.

Будь-які виправлення коректором чи закресленням суворо заборонені: усі уточнення після передачі табеля оформлюються виключно через коригуючий табель за відповідний період.

Оплата праці та компенсація невикористаної відпустки

Мобілізований працівник має безумовне право отримати грошову компенсацію за всі накопичені дні щорічної основної та додаткової відпусток без розірвання трудового договору. Для отримання виплати необхідно подати письмову заяву на ім’я керівника підприємства.

Заяву про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку рекомендовано подавати не пізніше останнього дня місяця, у якому співробітника було зараховано на військову службу. Бухгалтерія проводить повний фінансовий розрахунок за фактично відпрацьовані дні та дні накопиченої відпустки.

Порядок отримання грошової компенсації відпустки

Виплата компенсації здійснюється на підставі частини 2 статті 83 КЗпП та статті 24 Закону України «Про відпустки». Працівнику не потрібно звільнятися з роботи: належні кошти перераховуються безпосередньо на його зарплатний рахунок за заявою мобілізованого.

Відпустка для ветеранів після повернення до роботи

Після завершення проходження служби та демобілізації ветеран має гарантоване законом право на отримання обов’язкової відпустки без збереження заробітної плати тривалістю до 60 календарних днів, яку цивільний роботодавець зобов’язаний надати за першою письмовою вимогою працівника.

Відповідальність роботодавця за порушення трудових гарантій

Законодавство України передбачає суворі санкції за ігнорування трудових гарантій мобілізованих військовослужбовців. Незаконне звільнення, невиправдане скорочення посади або маніпуляції з табелем обліку тягнуть за собою як фінансову, так і судову відповідальність роботодавця.

Відповідно до частини 2 статті 265 КЗпП України порушення гарантій та пільг мобілізованих працівників карається штрафом у чотирикратному розмірі мінімальної заробітної плати за кожного працівника, щодо якого вчинено порушення. Посадові особи також несуть адміністративну відповідальність за статтею 41 КУпАП.

Судовий захист та поновлення на посаді

Мобілізований працівник має безумовне право оскаржити незаконний наказ про звільнення в судовому порядку. Суд скасовує розпорядження керівника, поновлює захисника на його посаді та стягує з роботодавця середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Доказове значення табеля обліку в судовій практиці

Роботодавцям слід враховувати, що сам по собі табель не є самостійним доказом прогулу, якщо працівник відсутній на робочому місці.

У постанові від 10.04.2024 у справі № 695/1076/22 Верховний Суд роз’яснив, що типові форми первинної облікової документації, зокрема табель форми № П-5, не фіксують факт безпричинної відсутності працівника без своєчасно складеного акта про відсутність на роботі та витребування письмових пояснень.

Прочитати на: мовою