Випробувальний термін при прийнятті на роботу та правила 2026

Випробувальний термін при прийнятті на роботу — це законний інструмент, який дозволяє роботодавцю перевірити професійну придатність працівника, а самому фахівцю — оцінити умови праці та колектив. У 2026 році правила встановлення випробування мають свої особливості, оскільки норми Кодексу законів про працю діють паралельно зі спеціальним законодавством воєнного стану.

Головний ризик для працівника полягає у спрощеній процедурі звільнення, а для роботодавця — у можливих судових спорах через неправильне документальне оформлення. Важливо розуміти, що випробування не є обов’язковим, а встановлюється лише за згодою обох сторін у момент підписання трудового договору.

Як правильно оформити випробувальний термін

Випробувальний термін встановлюється виключно під час укладення трудового договору за взаємною згодою сторін. Строковий трудовий договір: правила укладення та звільнення має свої особливості, про які варто знати. Це означає, що роботодавець не має права нав’язати випробування вже після того, як людина приступила до виконання обов’язків. Будь-які усні домовленості про "стажування" без оформлення документів є незаконними.

Умова про випробування обов’язково має бути зафіксована в наказі або розпорядженні про прийняття на роботу. Якщо в наказі про таку умову не згадано, вважається, що працівник прийнятий без випробувального терміну. Також варто враховувати кейси зі скасування боргу по ЄСВ для ФОП-найманих працівників, які ілюструють важливість правильного оформлення всіх трудових та податкових аспектів відносин.

Письмова форма та наказ роботодавця

Законодавство вимагає, щоб працівник був ознайомлений з наказом під підпис до початку роботи. У документі чітко зазначається тривалість випробування. Верховний Суд у справі №280/4315/18 наголосив, що встановлення випробування після фактичного допуску до роботи є грубим порушенням трудового права.

Права працівника під час випробування

На працівника, якому встановлено випробування, повною мірою поширюється законодавство про працю. Це стосується оплати праці, графіку роботи, права на відпустку та лікарняні. Більше того, важливо знати, на що поширюється трудове законодавство під час випробування в частині норм робочого часу, щоб уникнути перевантажень.

Скільки триває випробувальний термін за законом

Загальна тривалість випробувального терміну не може перевищувати трьох місяців, проте закон передбачає винятки для окремих посад та категорій робітників. Роботодавець самостійно визначає конкретний строк у межах цих лімітів, фіксуючи його в документах про прийняття.

Для робітників (технічного персоналу, майстрів) цей строк обмежений одним місяцем. В окремих випадках, за погодженням з профспілкою, випробування може тривати до шести місяців, що зазвичай стосується керівних посад або специфічних галузей. Цікаво, що випробувальний термін при трудовому договорі з нефіксованим часом також може бути встановлений на загальних підставах.

Як рахуються дні випробування

До строку випробування не зараховуються дні, коли працівник фактично не працював. Найчастіший випадок — перебування на лікарняному. Наприклад, якщо працівнику встановили 2 місяці випробування, але він 14 днів хворів, дата закінчення випробування автоматично зсувається на ці два тижні. Аналогічне правило діє і у випадку відпустки або відсутності з інших причин.

Критичні строки завершення випробування

Якщо строк випробування закінчився, а працівник продовжує працювати, він вважається таким, що успішно пройшов перевірку. Роботодавцю не потрібно видавати окремий наказ про "остаточне прийняття". Звільнити таку людину за спрощеною процедурою наступного дня після завершення строку вже неможливо — це буде незаконно.

Кому заборонено встановлювати випробування в мирний час

Стаття 26 КЗпП містить широкий перелік осіб, для яких випробування не встановлюється взагалі. Це соціальна гарантія для вразливих категорій або фахівців, які вже підтвердили свою кваліфікацію іншим шляхом. Проте слід пам’ятати, що ці норми мають особливості застосування під час воєнного стану.

До переліку захищених осіб входять:

• неповнолітні особи (до 18 років);
• молоді спеціалісти після закінчення ВНЗ або професійних закладів;
• особи з інвалідністю, направлені на роботу за квотою;
• вагітні жінки та одинокі матері з дитиною до 14 років;
• внутрішньо переміщені особи (ВПО);
• особи, з якими укладається строковий договір до 12 місяців.

Також випробування не встановлюється при переведенні працівника з іншого підприємства за домовленістю між керівниками. Навіть у складних умовах важливо пам’ятати про права на охорону здоров’я, як показує судовий кейс про професійне захворювання та бездіяльність роботодавця.

Особливості випробування під час воєнного стану

З початком повномасштабного вторгнення трудове законодавство зазнало суттєвих змін. Закон № 2136-IX "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" надав роботодавцям право встановлювати випробувальний термін для будь-якої категорії працівників без винятку.

Це означає, що навіть вагітним жінкам, особам з інвалідністю або ВПО під час війни може бути встановлено випробування. Ця норма є пріоритетною над загальними правилами КЗпП на період дії особливого правового режиму. Така гнучкість дозволяє бізнесу адаптуватися до нестабільних умов, але водночас створює додаткові ризики для працівників.

Чи є випробування обов’язковим зараз

Ні, воєнний стан лише дає право встановлювати випробування тим, кому раніше це було заборонено, але не зобов’язує роботодавця це робити. Сторони все одно мають дійти згоди щодо цієї умови. Якщо ви належите до пільгової категорії, ви можете спробувати обговорити прийняття на роботу без випробування, посилаючись на свій досвід.

Порядок звільнення на випробувальному терміні

Звільнення працівника, який не витримав випробування, проводиться за пунктом 11 статті 40 КЗпП. Це самостійна підстава для розірвання договору, яка вимагає суворого дотримання процедури. Головна вимога — письмове попередження працівника за три дні до дати звільнення.

Роботодавець не може просто сказати "ви нам не підходите". Рішення має бути обґрунтованим. Верховний Суд у справі №374/274/18 підтвердив, що таке звільнення є законним лише в межах строку випробування. Якщо ви пропустили бодай один день після завершення терміну, звільнити за цією статтею вже неможливо.

Докази невідповідності займаній посаді Corey

Суди при розгляді спорів перевіряють не доцільність звільнення, а його обґрунтованість. Це означає, що у роботодавця мають бути письмові докази: доповідні записки керівника, акти про невиконання завдань, протоколи помилок або результати тестування. Якщо критерії оцінки не були прописані в посадовій інструкції, довести невідповідність у суді буде вкрай важко.

Звільнення за власним бажанням під час випробування

Працівник також має право звільнитися під час випробувального терміну, якщо йому не подобається робота. У цьому випадку діють загальні правила: попередження за два тижні. Спрощений строк у 3 дні діє лише для роботодавця, який ініціює звільнення через невідповідність працівника.

Як оскаржити результати випробування в суді

Якщо ви вважаєте, що звільнення було суб’єктивним або процедура була порушена, ви маєте право на оскарження. Існує два шляхи: через Комісію по трудових спорах (КТС) на підприємстві або безпосередньо через суд. Більшість таких справ вирішується саме в судовому порядку.

Строк звернення до суду у справах про звільнення становить один місяць з дня вручення копії наказу. Це дуже короткий термін, тому діяти потрібно оперативно. Для інших спорів (наприклад, щодо умов праці) строк становить три місяці. У деяких специфічних випадках, як-от справа про звільнення з військової служби через інвалідність членів сім’ї, юридична логіка захисту прав може бути схожою в частині доведення обставин.

Які докази потрібні для суду

Для успішного оскарження працівнику варто збирати копії всіх документів: наказ про прийняття, посадову інструкцію, письмові завдання та звіти про їх виконання. Якщо роботодавець не надав письмового попередження за 3 дні — це майже 100% гарантія поновлення на роботі через порушення процедури.