Окреме провадження в цивільному процесі та його особливості

Окреме провадження в цивільному процесі є особливим безспірним порядком розгляду справ, спрямованим на підтвердження юридичних фактів або прав особи. Ця процедура дозволяє заявнику захистити свої інтереси без потреби вирішувати конфлікт із відповідачем, що значно спрощує судовий шлях.

У таких справах повністю відсутнє звичне протистояння між сторонами. Суд не шукає винного, а лише офіційно встановлює обставини, які дають людині змогу реалізувати свої майнові чи особисті немайнові права.

Суть та мета окремого провадження

Окреме провадження в судовому процесі покликане офіційно засвідчити певні обставини чи факти, які мають юридичне значення, за умови повної відсутності правового конфлікту. Це непозовне судочинство, яке створює умови для реалізації майнових чи особистих немайнових прав громадян, коли іншим шляхом підтвердити ці факти неможливо.

Процесуальний закон чітко визначає межі цього інституту. Для розуміння правової природи процесу варто звернутися до норм закону.

Згідно з ч. 1 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України: «Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.»

Судове рішення у такій справі не присуджує стягнення коштів чи передачу майна, а лише створює правову основу для подальших дій заявника в інших органах. Це дозволяє уникнути бюрократичних перешкод при реалізації законних прав.

Основні ознаки непозовного судочинства

Головною ознакою непозовного судочинства є відсутність протилежних сторін із протилежними інтересами та суворого принципу змагальності. Тут діє інший суб’єктний склад: у справі фігурує заявник — особа, яка звертається до суду, та заінтересовані особи, чиї права чи обов’язки можуть бути зачеплені майбутнім рішенням.

Суд у таких справах займає значно активнішу позицію. На відміну від позовного провадження, де сторони самі збирають докази, суддя в окремому провадженні має право за власною ініціативою витребовувати необхідні документи чи викликати свідків для встановлення істини.

Крім того, процесуальний закон накладає певні обмеження, які випливають із безспірного характеру розгляду. Наприклад, забезпечення позову в окремому провадженні не допускається, адже тут немає відповідача, від дій якого потрібно захищати майно чи права заявника.

Які справи розглядає цивільний суд

Перелік справ, які підлягають розгляду в непозовному порядку, є чітко регламентованим законом і не може розширюватися судом самостійно. Суд приймає до розгляду лише ті заяви, які відповідають критеріям безспірності та мають на меті захист законних інтересів.

Встановлення юридичних фактів у суді

Найбільш поширеною категорією є справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Це випадки, коли документи, які підтверджують певний факт, втрачені, знищені або містять помилки, а відновити їх у позасудовому порядку неможливо. Суд може встановити родинні зв’язки, факт перебування на утриманні або факт проживання однією родиною.

У нашій практиці часто виникають подібні питання, які потребують комплексного підходу. Наприклад, ми успішно захищали інтереси клієнтів, здійснюючи встановлення факту проживання однією сім’єю для опіки над хворою особою, а також коли було необхідне встановлення факту проживання однією сім’єю для виплати ОГД рідним загиблого воїна. Також в іншому нашому кейсі було успішно здійснено встановлення факту спільного проживання для спадщини.

Важливим кроком є встановлення факту родинних зв’язків через суд, коли документи втрачені або містять критичні помилки. У таких випадках судове рішення є єдиним способом підтвердити родинний зв’язок для оформлення спадщини. Для детального ознайомлення з алгоритмами доведення конкретних обставин також корисно вивчити, як відбувається встановлення факту належності документа через суд.

При цьому суди суворо ставляться до залучення всіх зацікавлених сторін. Наприклад, Верховний Суд скасував рішення у справі, де заявниця намагалася встановити факт перебування дитини на утриманні вітчима без залучення біологічного батька, оскільки це рішення безпосередньо впливає на його права та обов’язки.

Окремо зазначимо, що спроби здійснити встановлення факту догляду за особою похилого віку через суд для отримання відстрочки від призову наразі є неефективними. Велика Палата та КЦС ВС визначили, що такі заяви не підлягають судовому розгляду, оскільки законодавство передбає позасудовий адміністративний порядок підтвердження догляду спеціальними комісіями.

Справи про дієздатність та статус особи

Окрім встановлення юридичних фактів, цивільні справи окремого провадження включають розгляд питань, пов’язаних із правовим статусом громадянина. Суд у цьому порядку розглядає обмеження цивільної дієздатності особи, визнання її недієздатною, а також поновлення дієздатності. Сюди ж належать справи про визнання особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Також окреме провадження застосовується при наданні особі примусової психіатричної допомоги, усиновленні дітей, наданні повної цивільної дієздатності неповнолітнім або права на шлюб. У кожній із цих справ суд першочергово перевіряє відсутність правового спору та діє виключно в інтересах охорони прав особи.

Важливим є залучення уповноважених органів. Участь органів опіки та піклування, представників медичних установ або прокурора у деяких категоріях окремого провадження є імперативною вимогою закону. Їх відсутність є безумовною підставою для скасування рішення в апеляції.

Судовий збір та фінансові витрати

За подання заяви у справах окремого провадження справляється судовий збір, розмір якого диференціюється залежно від статусу заявника. Фізичні особи сплачують значно меншу ставку, ніж юридичні особи чи приватні підприємці, що забезпечує доступність судового захисту для громадян.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»: «За подання до суду... заяви у справах окремого провадження... які подано: юридичною особою або фізичною особою - підприємцем - 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; фізичною собою - 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.»

Для точного розрахунку та оплати збору онлайн можна скористатися офіційним сервісом Онлайн-сплата судового збору. Важливо пам’ятати, що за загальним правилом судові витрати у справах окремого провадження заявнику не відшкодовуються.

Крім того, якщо суд закриває справу або залишає заяву без розгляду через виявлений спір про право, сплачений судовий збір не повертається автоматично. Проте його можна повернути, подавши окреме клопотання на підставі п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону «Про судовий збір».

Строки розгляду справ окремого провадження

Цивільний процесуальний кодекс України встановлює як загальні строки розгляду справ, так і особливі скорочені строки для специфічних категорій заяв. Це зумовлено необхідністю оперативного захисту прав громадян у випадках, які стосуються їхньої свободи, здоров’я чи життєво важливих інтересів.

Відповідно до ч. 2 ст. 317 Цивільного процесуального кодексу України: «Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.»

Невідкладний розгляд справ про встановлення смерті на ТОТ означає, що суддя повинен призначити засідання у день надходження заяви або наступного дня, не чекаючи стандартних строків на підготовче провадження. Для подальшої реєстрації такої події у державних органах стане в пригоді офіційний Гід з державних послуг: Реєстрація смерті.

Згідно з ч. 1 ст. 341 Цивільного процесуального кодексу України: «Заява про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку чи про припинення надання амбулаторної психіатричної допомоги, госпіталізацію у примусовому порядку розглядається у такі строки з дня надходження заяви до суду: про госпіталізацію - протягом 24 годин...»

У таких медичних справах діють суворі процесуальні гарантії. Наприклад, якщо слухання про продовження госпіталізації особи затягується через неявку її захисника, суд залучає чергового адвоката із Центру безоплатної вторинної правової допомоги (БВПД), аби вкластися у встановлений законом строк.

Судова практика щодо окремого провадження

Правові позиції Верховного Суду є ключовим орієнтиром для правильного застосування норм окремого провадження та уникнення процесуальних помилок. Судова практика чітко розмежовує випадки, коли питання має вирішуватися в порядку непозовної процедури, а коли заявнику необхідно звертатися з позовом.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у справі №754/11243/23 від 20.11.2024 зазначив: «встановлення судом факту наявності лікарського свідоцтва про смерть на час ухвалення рішення, на підставі якого можливо здійснити державну реєстрацію смерті в органах ДРАЦС, унеможливлює встановлення факту смерті особи в судовому порядку в межах окремого провадження, оскільки у заявника є позасудовий шлях вирішення питання.»

Якщо у заявника є лікарське свідоцтво про смерть, встановлювати цей факт через суд в окремому провадженні не можна.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у справі №179/986/23 від 20.11.2024 зазначив: «самі по собі заперечення заінтересованої особи про наявність у заявника права на виплату одноразової грошової допомоги не свідчать про існування спору про право, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження, а тому не є підставою для залишення заяви в окремому провадшенні без розгляду.»

Прості заперечення державного органу проти виплати допомоги не створюють автоматичного спору про право.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у справі №201/1531/23 від 21.08.2024 зазначив: «на справи про визнання фізичної особи недієздатною не поширюється загальне правило про залишення заяви без розгляду в разі виникнення спору про право цивільне, оскільки визнання особи недієздатною не надає ей можливості брати участь у процесі, а її інтереси в суді буде представляти законний представник.»

У справах про визнання особи недієздатною не може виникнути спір про право, який би перешкоджав розгляду.

Для пошуку інших правових позицій та аналізу аналогічних справ юристи часто використовують Єдиний державний реєстр судових рішень. Наприклад, у справі № 200/14136/17 Верховний Суд підтвердив, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів. Водночас у справі № 523/14707/19 суд наголосив, що попереднє досудове звернення до заінтересованої особи для встановлення фактів не є обов’язковим.

Що відбувається у разі виникнення спору

Виявлення спору про право на будь-якій стадії процесу автоматично припиняє розгляд справи в порядку окремого провадження. Якщо між учасниками виникає суперечка щодо матеріальних прав, майна чи спадщини, суддя позбавлений можливості продовжувати розгляд за спрощеною безспірною процедурою.

Згідно з ч. 6 ст. 294 Цивільного процесуального кодексу України: «Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз’яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.»

Ця норма також дублюється у ч. 4 ст. 315 ЦПК України для справ про встановлення юридичних фактів. На практиці виникнення спору виглядає цілком конкретно. Наприклад, якщо спадкоємець звертається про встановлення факту проживання однією родиною з померлим для спадщини, а інші спадкоємці подають письмові заперечення та заявляють про свої права на це майно, виникає спір. Проте, як наголосив Верховний Суд у 2025 році, сама лише вказівка на спадкування як на мету встановлення факту не є доказом наявності спору, якщо інші спадкоємці фактично не заперечують цей факт.

Інший приклад стосується випадків, коли військова частина заперечує проти встановлення факту спільного проживання заявниці із загиблим військовослужбовцем, посилаючись на відсутність майна та дітей. Оскільки заперечення відомства прямо стосуються права особи на отримання одноразової грошової допомоги (ОГД), виникає спір про право, що виключає можливість розгляду в окремому провадженні. У такій ситуації заявнику доводиться готувати повноцінну позовну заяву та звертатися до суду вже на загальних підставах позовного провадження.