Землі оборони в Україні: правовий режим та використання

Землі оборони — це специфічна категорія земель, які перебувають виключно у державній власності та призначені для забезпечення національної безпеки. Згідно із законодавством, до них належать ділянки, надані для розміщення військових частин, навчальних закладів та оборонних підприємств.

В умовах воєнного стану правовий режим цих територій став ще суворішим, особливо в контексті розширення прикордонних смуг та будівництва фортифікацій. Розуміння правил використання таких земель важливе не лише для військових, а й для аграріїв та власників суміжних ділянок, адже помилки в оформленні документів можуть призвести до втрати майна або судових позовів.

Правовий статус та власність на землі оборони в Україні

Землі оборони мають особливий юридичний статус, який суттєво відрізняє їх від земель сільськогосподарського чи житлового призначення. Головна особливість полягає в тому, що вони можуть перебувати лише в державній власності, а військові частини отримують їх на праві постійного користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Земельного кодексу України:

Згідно з ч. 1 ст. 77 Земельного кодексу України: «Землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військових навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.»

Це означає, що будь-які спроби приватизації таких ділянок або їх розпаювання місцевими радами є незаконними. Навіть якщо військове містечко розформоване, земля зберігає свій статус до того моменту, поки Кабінет Міністрів не прийме рішення про зміну її цільового призначення.

Прикордонна смуга та особливості режиму вздовж державного кордону

Режим використання земель біля кордону зазнав значних змін після початку повномасштабного вторгнення. Сьогодні законодавство розрізняє загальну прикордонну смугу та безпосередньо землі оборони, призначені для фортифікацій.

Ширина ділянок, що надаються прикордонникам, залежить від напрямку кордону. Якщо за загальним правилом це смуга 30-50 метрів, то на межі з рф та республікою білорусь вона розширена до 2 кілометрів. Важливо розуміти, що в межах цієї 2-кілометрової зони діє особливий режим безпеки, включаючи мінування та встановлення загороджень.

Розмежування власності у прикордонній зоні

Судова практика вносить важливе уточнення щодо того, які саме метри належать державі. Велика Палата Верховного Суду у справі № 903/1311/23 роз’яснила, що виключно державною власністю є смуга 30-50 метрів, призначена для інженерних споруд. Решта території в межах 2-кілометрової зони може перебувати у приватній або комунальній власності, якщо вона не використовується безпосередньо для оборонної інфраструктури.

Проте, якщо ваша приватна ділянка накладається на ці критичні 30-50 метрів, держава має законне право витребувати цю частину назад. У таких випадках часто потрібен адвокат з земельних питань для захисту прав власника або отримання компенсації.

Використання заповідних та лісових земель для оборони

Під час воєнного стану діє спрощений механізм передачі територій для потреб ЗСУ. Наприклад, землі лісового фонду можуть передаватися для будівництва фортифікацій без відшкодування збитків за вирубку дерев у межах прикордонної смуги. Також варто враховувати специфічне використання заповідних земель для потреб оборони, де оборонні заходи можуть мати пріоритет над природоохоронним режимом.

Господарська діяльність військових частин на землях оборони

Військові частини мають право використовувати надані їм землі не лише для бойової підготовки, а й для господарських цілей. Найчастіше це стосується вирощування сільськогосподарських культур для забезпечення потреб армії.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про використання земель оборони»:

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про використання земель оборони»: «Військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади та в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування.»

Верховний Суд у постанові від 21.07.2020 у справі № 815/1784/18 підтвердив законність такої діяльності, якщо вона спрямована на підтримання бойової готовності та здійснюється за правилами Кабміну.

Ризики укладення договорів оренди з військовими частинами

Критичною помилкою багатьох фермерів є укладення з військовими частинами класичних договорів оренди. Юридично військові не мають права здавати землю в оренду — це повноваження органів виконавчої влади. Тому суди часто визнають такі договори удаваними (прихованою орендою) і нікчемними з моменту підписання.

Правильний шлях — укладення договору про спільну діяльність, який передбачає розподіл вирощеної продукції, а не фіксовану грошову плату за гектар. Також для легальної роботи частина повинна мати належну документацію, зокрема паспорт земельної ділянки або Земельно-кадастрову книгу.

Будівництво житла та відчуження земель оборони при реформуванні ЗСУ

Закон дозволяє використовувати землі оборони для будівництва житла для військовослужбовців та їхніх сімей без зміни цільового призначення ділянки. Це важливий інструмент вирішення соціальних питань усередині армії. Проте будівництво комерційних об’єктів, таких як ТРЦ, на цих землях без переведення їх в іншу категорію є грубим порушенням закону.

Щодо відчуження земель у процесі реформування Збройних Сил, тут діють суворі обмеження. Будь-яке розпорядження такими ділянками місцевою владою без згоди Кабінету Міністрів є незаконним, що підтверджено Великою Палатою Верховного Суду у справі № 916/3727/15.

Заборона на відчуження іноземцям

Законодавство встановлює абсолютну заборону на відчуження земель оборони іноземним державам, іноземним компаніям або громадянам інших країн. Кошти, отримані від реалізації майна та ділянок, що вивільняються, зараховуються виключно до Державного бюджету і мають використовуватися на потреби оборони.