Відшкодування шкоди завданої смертю потерпілого через суд

Отримання відшкодування шкоди завданої смертю потерпілого — це законне право близьких родичів та утриманців загиблого на отримання матеріальної та моральної компенсації від винуватця трагедії. Коли родина втрачає годувальника, держава надає певні соціальні гарантії, проте цивільне законодавство покладає основний фінансовий обов’язок саме на особу, яка заподіяла смерть.

Важливо розрізняти цей процес та відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, де діють зовсім інші правила розрахунку втраченого заробітку. У разі смерті потерпілого ключовим завданням є захист інтересів непрацездатних членів сім’ї та компенсація понесених ритуальних витрат.

Хто має право на відшкодування шкоди

Відповідно до статті 1200 Цивільного кодексу України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання. Це означає, що винуватець трагедії зобов’язаний компенсувати фінансові втрати тим, хто залежав від доходів загиблого.

Для деяких категорій родичів діє особливий порядок. Наприклад, для батьків та подружжя померлого годувальника, які досягли пенсійного віку або мають інвалідність, у суді не є обов’язковим доведення факту спільного проживання чи повного фінансового утримання на момент смерті. Їхнє право на відшкодування виникає автоматично, оскільки вони за законом мають право на отримання утримання від працездатного родича.

Якщо виникає потреба оформити державну допомогу, родичі можуть звернутися через Портал електронних послуг Пенсійного фонду України, проте отримання державних виплат не позбавляє права вимагати повної компенсації збитків безпосередньо від винуватця.

Утриманці за законом та строки отримання виплат

Закон чітко визначає коло осіб та строки, протягом яких винуватець має здійснювати виплати. Зокрема, компенсація надається:

• Дітям потерпілого. Виплати здійснюються до досягнення ними 18 років, а якщо дитина є учнем чи студентом — до закінчення навчання, але не більш як до 23 років.
• Пенсіонерам та особам з інвалідністю. Чоловікові, дружині чи батькам, які досягли пенсійного віку, виплати призначаються довічно, а особам з інвалідністю — на строк встановленої інвалідності.
• Особам, які здійснюють догляд. Одному з батьків, подружжя або іншому члену сім’ї, який не працює і доглядає за дітьми чи внуками померлого до досягнення ними 14 років.
• Іншим непрацездатним особам. Тим, хто перебував на утриманні загиблого, компенсація виплачується протягом 5 років після його смерті.

Права дітей, народжених після смерті батька

Окрему увагу закон приділяє дітям, які народилися після смерті годувальника. Дитина потерпілого, народжена після його смерті, має повне право на відшкодування шкоди.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у справі № 212/2362/16-ц від 04.04.2018 зазначив: «з урахуванням принципів справедливості та розумності до суб’єктів, яким компенсується моральна шкода внаслідок смерті потерпілого (частина друга статті 1168 ЦК України), належать також зачаті за життя потерпілого діти, які народилися вже після його смерті.»

Зачата за життя батька дитина, яка народилася після його смерті, має повне право на компенсацію моральної шкоди. Протилежний висновок ставив би таких дітей у нерівне становище порівняно з тими, хто народився до смерті годувальника, що суперечить верховенству права.

Розглянемо типову ситуацію з нашої практики: чоловік загинув у ДТП з вини водія комерційного транспорту. Його дружина залишилася з малолітньою дитиною та була вагітною, народивши другу дитину через три місяці після аварії. Страхова компанія спочатку відмовилася виплачувати компенсацію на немовля, посилаючись на те, що на момент ДТП дитина ще не народилася. Наші юристи допомогли скласти цивільний позов у межах кримінального провадження, де довели право дитини на відшкодування з моменту народження відповідно до ст. 1200 ЦК України. Суд задовольнив вимоги та призначив регулярне щомісячне утримання на обох дітей.

Як розраховується розмір компенсації утриманцям

Розмір відшкодування шкоди завданої смертю обчислюється на основі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого за його життя. З цього доходу спочатку вираховується частка, яка припадала на самого загиблого та на працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають законного права на отримання компенсації. Залишок суми розподіляється між утриманцями, які мають право на виплати.

При цьому до складу доходів потерпілого включаються не лише заробітна плата, а й пенсія, суми за договором довічного утримання та інші аналогічні регулярні виплати. Важливо враховувати, що за заявою потерпілих у разі підвищення вартості життя або збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування підлягає індексації або збільшенню на підставі рішення суду.

Слід пам’ятати, що коли трапляється нещасний випадок на роботі, існують окремі виплати сім’ї у разі загибелі працівника на виробництві від держави, які мають соціальний характер. Проте цивільно-правова відповідальність винуватця розраховується за загальними правилами Цивільного кодексу України.

Формула розрахунку щомісячного утримання

Для правильного розрахунку необхідно детально проаналізувати всі доходи загиблого. Проте у кримінальному провадженні діє строгий стандарт доказування.

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду у справі № 756/8644/19 від 09.07.2020 зазначив: «у разі пред'явлення у межах кримінального провадження цивільного позову про відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, позивачі повинні довести не лише факт родинних відносин із загиблим, а й конкретні обставини, які підтверджують, що вони дійсно перебували на його утриманні та потребували матеріальної допомоги.»

Для отримання виплат за смерть годувальника у кримінальному процесі недостатньо бути родичем — потрібно довести факт реального утримання. Без надання довідок про доходи померлого та документів, що підтверджують непрацездатність позивачів, суд може залишити позов без задоволення.

Чому державна пенсія не зменшує розмір компенсації

Важливою гарантією для родичів загиблого є те, що будь-які державні виплати здійснюються незалежно від цивільно-правової компенсації. Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, чи інших доходів.

У нашій практиці був типовий кейс: працівник підприємства загинув під час виконання трудових обов’язків через порушення вимог безпеки іншим співробітником. Пенсійний фонд призначив неповнолітній дитині пенсію у зв’язку зі смертю годувальника. У суді представник роботодавця намагався зменшити суму цивільного позову про стягнення шкоди на розмір призначеної державної пенсії. Завдяки правильному застосуванню ч. 3 ст. 1200 ЦК України, суд наголосив, що цивільно-правове відшкодування від винної особи сплачується у повному обсязі незалежно від отримання соціальних виплат, та задовольнив позов родини повністю.

Порядок стягнення шкоди через цивільний позов

Якщо винуватець трагедії готовий добровільно компенсувати збитки, закон дозволяє підозрюваному чи обвинуваченому (або будь-якій іншій особі за його згодою) відшкодувати шкоду на будь-якій стадії кримінального провадження. Якщо ж добровільної згоди немає, основним інструментом стає цивільний позов у кримінальному провадженні про відшкодування шкоди.

Подання такого позову безпосередньо в межах кримінальної справи має суттєву перевагу — потерпілі звільняються від сплати судового збору, а всі докази вини обвинуваченого збирає слідство. Це значно спрощує процес, порівняно з окремим цивільним судовим процесом.

Для успішного захисту своїх інтересів часто потрібне професійне стягнення збитків через суд, що дозволяє залучити правильних відповідачів та отримати реальне виконання рішення суду.

Процесуальні переваги та дедлайни цивільного позову у кримінальній справі

Право на пред’явлення позову в кримінальному процесі чітко регламентоване законом.

Згідно з ч. 1 ст. 128 Кримінального процесуального кодексу України: «Особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду...»

Тут діє строгий процесуальний дедлайн: цивільний позов у кримінальному провадженні має бути поданий суворо до моменту початку судового розгляду по суті (під час досудового розслідування або на підготовчому судовому засіданні). Якщо цей процесуальний строк пропущено, єдиним варіантом залишається звернення з окремим позовом у цивільному порядку, що потребуватиме значно більше часу.

Також вкрай важливо правильно визначити відповідача. Розглянемо практичну ситуацію: ДТП зі смертельним наслідком була скоєна водієм на службовому автомобілі у робочий час. Родичі загиблого подали цивільний позов лише до самого водія-винуватця. В процесі з’ясувалося, що у водія немає майна для швидкого покриття шкоди. Процесуальне рішення полягало в залученні юридичної особи (роботодавця) як цивільного відповідача на підставі ст. 1172 ЦК України. Це дозволило потерпілим реально отримати компенсацію моральної шкоди та витрат на поховання безпосередньо з рахунків компанії.

Що робити у разі закриття кримінальної справи

Бувають випадки, коли кримінальне провадження щодо обвинуваченого закривається на нереабілітуючих підставах (наприклад, у зв’язку з амністією або закінченням строків давності притягнення до відповідальності). Потерпілі часто вважають, що через це вони втратили право на компенсацію.

Проте закон залишає за ними право пред’явити позов у порядку цивільного судочинства. Оскільки вина у вчиненні суспільно небезпечного діяння зазвичай зафіксована матеріалами кримінальної справи, цивільний суд оперативно ухвалює рішення про стягнення матеріальної та моральної шкоди на користь утриманців.

Відшкодування витрат на поховання та спорудження пам’ятника

Особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, за законом зобов’язана компенсувати всі витрати на поховання та спорудження надгробного пам’ятника. Це право регулюється статтею 1201 Цивільного кодексу України і поширюється як на членів родини, так і на будь-яких сторонніх осіб чи організації, які фактично понесли ці витрати.

При цьому державна допомога на поховання, яку родичі можуть отримати, використовуючи Гід з державних послуг на порталі Дія — Допомога на поховання, жодним чином не вираховується із суми цивільно-правового стягнення з винуватця. Тобто винна особа зобов’язана сплатити повну вартість ритуальних послуг незалежно від отриманої родиною державної допомоги.

Для успішного стягнення цих коштів у судовому порядку вкрай важливо дотримуватися правил документального підтвердження понесених витрат та критеріїв їхньої розумності.

Документальне підтвердження витрат на поховання

Усі витрати за статтею 1201 ЦК України (труна, послуги моргу, автокатафалк, спорудження пам’ятника, поминальний обід) повинні підтверджуватися оригіналами фіскальних чеків, квитанцій або деталізованих рахунків-фактур. Звичайні накладні без відмітки про оплату або договори без касових ордерів судами часто відхиляються.

Уявімо ситуацію з нашої практики: мати загиблого у бійці чоловіка самостійно організувала його поховання, замовила виготовлення пам’ятника та організувала поминальний обід. Обвинувачений у судовому засіданні заперечував проти відшкодування витрат на поминальний обід та спорудження огорожі, вважаючи їх надмірними. На практиці, посилаючись на статтю 1201 ЦК України та роз’яснення Пленуму Верховного Суду, представник потерпілої довів, що обрядові дії та стандартний пам’ятник є невід’ємною частиною поховання. Суд повністю задовольнив вимоги щодо компенсації витрат за наданими чеками в межах кримінального вироку.

Ліміти та критерії розумності при спорудженні надгробка

Витрати на виготовлення пам’ятників і огорож визначаються виходячи з їхньої фактичної вартості, але закон містить застереження про межі стандартної вартості в конкретній місцевості.

Згідно з ч. 1 ст. 1201 Цивільного кодексу України: «Особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.»

Судова практика Верховного Суду суттєво полегшує процес стягнення цих сум у кримінальному процесі.

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду у справі № 686/24681/18 від 12.09.2022 постановив: «у кримінальному провадженні за фактом ДТП (стаття 286 КК) витрати на спорудження надгробного пам'ятника загиблому підлягають відшкодуванню у повному обсязі на підставі належних документів (договорів, накладних). При цьому обмеження чи критерії вартості "стандартних пам'ятників", встановлені Фондом соціального страхування для нещасних випадків на виробництві, не можуть застосовуватися для обмеження розміру відшкодування таких витрат у деліктних зобов'язаннях.»

Витрати на спорудження пам’ятника відшкодовуються повністю за чеками без обмеження лімітами соціальних служб. Проте суди все одно оцінюють вартість надгробного пам’ятника за загальним критерієм розумності. Якщо позивач вимагає стягнення коштів за надто дорогий ексклюзивний меморіальний комплекс, суд може задовольнити такі вимоги лише частково, виходячи з середньої вартості стандартних надгробків у конкретній місцевості.

Особливості виплати компенсації та індексація платежів

За загальним правилом, відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. Це забезпечує стабільну фінансову підтримку утриманців, аналогічну тій, яку вони отримували за життя годувальника. Проте закон передбачає винятки, коли виплата може быть здійснена одноразово.

Окрім матеріальних збитків, смерть близької людини завжди завдає глибоких душевних страждань. Тому родичі мають повне право вимагати компенсації моральної шкоди. Наш практичний досвід показує, що професійне відшкодування моральної шкоди через суд дозволяє родинам отримати справедливу компенсацію за перенесені страждання.

Розуміння процесуальних особливостей виплати допомагає уникнути затримок та забезпечити належний рівень життя для непрацездатних членів сім’ї.

Щомісячні виплати чи одноразова компенсація за три роки

Порядок проведення виплат чітко врегульований цивільним законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 1202 Цивільного кодексу України: «Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого, провадиться щомісячними платежами. За наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більш як за три роки наперед.»

Це означає, що за наявності поважних причин (наприклад, необхідність термінового лікування утриманця або переїзд) та з урахуванням матеріального стану винуватця, суд може присудити одноразову виплату суми компенсації, але не більше ніж за 3 роки наперед. В інших випадках стягнення відбувається щомісячно з обов’язковою індексацією у разі підвищення вартості життя.

Стягнення моральної шкоди родичами загиблого

Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім’єю.

Згідно з ч. 2 ст. 1168 Цивільного кодексу України: «Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.»

Розмір моральної компенсації визначається судом індивідуально для кожного члена родини, виходячи з глибини їхніх страждань, ступеня близькості із загиблим та обставин трагедії. Важливо подавати позовні вимоги обґрунтовано, надаючи докази погіршення стану здоров’я, психологічних травм та руйнування життєвих зв’язків після втрати близької людини.